Участь держави в інвестиційних угодах (міжнародна інвестиційна діяльність): питання імунітету та юрисдикції

Abstract

Вказується, міжнародні приватно-правові відносини у наш час значно розширюються, перш за все, у зв’язку з інтернаціоналізацією господарського життя. Для сучасного світу являється характерною економічна взаємозалежність держав, розширення не тільки традиційних форм зовнішньоекономічних зв’язків, але й таких порівняно нових форм, як лізингові операції, концесії, франчайзинг та інші. У статті розглядаються сучасні тенденції розвитку державного імунітету в міжнародних приватноправових відносинах, зокрема в інвестиційних відносинах. Визначається коло цих відносин та надається їм загальна характеристика, а також виявляються особливості участі держави у цих відносинах як суб’єкта міжнародного приватного права. Розглядаються зміст, види міжнародних інвестиційних відносин, тенденції розвитку та особливості правового регулювання. Особливу увагу автор приділяє юрисдикційним питанням вирішення інвестиційних спорів з участю держав. Аналізуються нормативно-правові акти та показана роль судової практики у цій сфері. Обґрунтовується необхідність застосування функціонального (обмеженого) імунітету у міжнародних приватно-правових відносинах. Розширення кола міжнародних приватних правовідносин з плином часу внаслідок розвитку зовнішньоекономічної діяльності, процесів інтеграції, взаємозалежності держав у другій половині ХХ ст. сприяло поширенню участі держави у цивільних (приватних) відносинах, що об’єктивно привело до утвердження концепції функціонального (обмеженого) імунітету в законодавчій, судовій та договірній практиці різних країн. Концепція обмеженого імунітету стає все більш популярною у світі, що пояснюється розвитком економічних зв’язків різних країн і все більш широким втягненням у комерційну діяльність держав, які від свого імені вступають у різні зовнішньоторговельні угоди, отримують займи в іноземних банках, використовують морський транспорт у торговельних цілях, тобто своїми діями як би самі ставлять себе у становище комерсанта, торговця, приватної особи, що дозволяє потім судам розглядати їх в якості звичайних учасників процесу. Сучасний вектор політики більшості держав континентального права у питаннях імунітету зміщується до використання обмеженого імунітету держав.

Keywords

• міжнародні приватно-правові відносини
• інвестиційні відносини
• функціональний (обмежений) імунітет
• комерційна угода
• інвестиційна угода