Захист прав споживачів при укладенні електронних договорів в рамках Європейського Союзу

Abstract

Проаналізувавши механізми захисту прав споживачів в сфері укладення електронних договорів, зазначено, що у праві ЄС окремого визначення поняття даного виду договору немає, натомість використовується поняття дистанційного договору. Право ЄС щодо укладення договорів в електронній формі допускає використання різних форм переговорів сторін, що є основною ознакою цього виду договорів. З цього дійшли висновку, що в процесі захисту прав споживачів в сфері електронної комерції доцільним є використання загального поняття дистанційного договору та застосовування до нього норм, що випливають із законодавства про захист прав споживачів. Вказується, на рівні ЄС система захисту споживачів в електронних контрактах носить горизонтальний характер. Так, основними Директивами є Директива 2019/770 «Про певні аспекти контрактів на постачання цифрового контенту та цифрових послуг» і Директива 2019/771 «Про певні аспекти договорів про продаж товарів». Разом з ними при укладанні договорів застосовуються Директива 2011/83 «Про права споживачів» (CRD) і нова Директива ЄС «Щодо кращого виконання та модернізації захисту прав споживачів ЄС» (2019/2161/EU). Було встановлено також і загальні правила ЄС щодо захисту споживачів під час використання електронних способів оплати. У січні 2018 року існуюче правове регулювання було замінено на Директиву № 2015/2366 «Про платіжні послуги на внутрішньому ринку» (або PSD 2). PSD 2 запровадив додаткові засоби захисту онлайн і мобільних платежів і посилив вимоги до безпеки, що у свою чергу разом з іншими засобами забезпечило додаткові гарантії прав споживачів під укладення та виконання ними електронних договорів. Відзначено, судова практика Суду ЄС у сфері захисту прав споживачів також дозволяє стверджувати про постійне посилення уваги до забезпечення більш дієвого захисту прав споживачів, які є сторонами електронних договорів. Серед істотних механізмів гарантування захисту прав споживачів можна відзначити також принцип durable medium, який широко застосовується у судовій практиці, та означає можливість використання засобу електронного зв’язку, що вважається прийнятним для надання інформації. оскільки дозволяє клієнту зберігати інформацію, адресовану особисто цьому клієнту у доступний для нього спосіб та протягом періоду часу, достатнього для цілей інформації та який дозволяє незмінне відтворення збереженої інформації. Директива ЄС «Щодо кращого забезпечення виконання та модернізації захисту прав споживачів ЄС» (2019/2161), що входить до пакету «Нова угода для споживачів» вдосконалює правила для цифрових розробок, такі як прозорість онлайн-ринків, спрямована на гарантування рівних права споживачів на «безкоштовні» цифрові послуги, забезпечення прозорості відгуків споживачів, забезпечення можливості подання претензій щодо зниження цін. Таким чином, нормативне регулювання та судова практика у сфері захисту прав споживачів ЄС повинна враховуватись під час нормопроектної діяльності в Україні, під час приведення законодавства у відповідність до права ЄС, як одна з пріоритетних галузей гармонізації, і відображаючи та враховуючи зміни у способах укладення угод гарантувати достатні механізми захисту прав споживачів під час укладення електронних договорів.

Keywords

• електронна комерція
• дистанційний договір
• продаж товарів
• цифрові послуги
• комерційна практика