Храмова свідомість та іконічне мислення у вимірі давньоруської культури

Abstract

У статті йдеться про організацію сакрального простору храму-ікони та храму-міста на прикладі давньоруських пам’яток у контексті візантійської культурно-релігійної традиції. Раніше позитивістська модель опису світу не вбачала в організації сакрального простору предмета дослідження. Проте в багатьох випадках аналіз богословських концептів або візуальних форм є недостатнім, бо деякі явища можуть бути усвідомлені лише на рівні ідеальних образів (ейдосів). Структурний задум сакрального простору постає його ієротопічним проєктом, що охоплює всі зримі та відчутні форми. Як ієротопічні конструкти у статті розглянуто ікони («Трійця» А. Рубльова), храми (Софія Константинопольська, Софія Київська, Успенський собор Києво-Печерського монастиря), міста (Єрусалим, Київ).

Keywords

• культура
• релігія
• православ’я
• сакральне
• храм
• ікона
• монументальний живопис
• ієротопія
• софійність
• міждисциплінарність
• культурні практики
• культурний вимір
• київ
• єрусалим