Трансформація освітніх практик в умовах кризи: реалії українського суспільства

Abstract

Мета статті – вивчення нових моделей освітніх практик, які стали найбільш поширеними в кризовий період під час упро­ваджен­ня каран­тину та вимушеної самоізоляції в українському суспільстві й визначення ролі онлайн-навчання під час формування стратегій адаптації до умов обмеження соціальної активності. Оскільки ця проблема на сьогодні є актуальною для українського суспільства, яке намагається адаптуватися до принципово нових реалій життя, зумовлених карантинними обмежен­нями й високим рівнем ризиків для здоров’я громадян, автори провели власне соціологічне до­сліджен­­ня із застосуванням методу Інтернет-опи­ту­­вання населення м. Києва та Київської області щодо змін освітніх практик в умовах кризи. Особливу увагу приділено вивченню вікових особ­ливостей усвідомлення й сприйняття онлайн-освіти, а також аналізу нових освітніх практик, котрі стали використовувати комплексно разом із традиційними. Дослідження реакції пересічних громадян на кризу та вивчення моделей адаптації суспільства в реаліях сьогодення дало змогу авторам переглянути процеси вибору особистістю стилів поведінки, стратегій соціальної дії та освітніх практик, акценту­вав­ши увагу на тому, що раніше напрацьовані методи пристосування не спрацьовують, а соці­альна реальність потребує створення нових моделей адаптації.

Keywords

• криза
• освіта
• життєві стратегії
• моделі адаптації
• дистанційне навчання