Проблеми Законності (Mar 2023)
Особливості застосування інституту звільнення від відповідальності до адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі
Abstract
Актуальність теми зумовлено відсутністю консолідованих поглядів на визначення малозначності адміністративного правопорушення. У дослідженні проаналізовано актуальний стан адміністративно-правового регулювання інституту звільнення від відповідальності при малозначності адміністративного проступку. Констатовано наявність низки проблемних аспектів застосування Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у досліджуваній сфері, що пояснюється невизначеністю юридичної природи малозначності адміністративного правопорушення. Відсутність законодавчого закріплення терміна «малозначність правопорушення», критеріїв відмежування такого діяння від інших, впорядкування проступків, які підпадають під ознаки малозначності, спричиняють проблеми правозастосовчого характеру. Метою статті є з’ясування недоліків правового регулювання порядку звільнення від відповідальності особи за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, через малозначність правопорушення та формування пропозицій з удосконалення чинного законодавства в цій сфері. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, порівняльно-правовий та логіко-юридичний методи. Задля досягнення зазначеної мети проведено аналіз законодавства, яке регулює порядок звільнення суб’єктів правопорушення, визначений у ст. 142 КУпАП, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У результаті встановлено, що незважаючи на додаткове закріплення виключних підстав звільнення від відповідальності у ст. 2793 КУпАП, зазначена вище категорія осіб перебуває у більш несприятливому становищі, аніж інші суб’єкти адміністративних проступків. Хоча загальна підстава звільнення від адміністративної відповідальності, яка визначена у ст. 22 КУпАП, і полягає в малозначності діяння, не містить обмежень щодо її застосування до автоматично зафіксованих правопорушень, проте неможливість її реалізації зумовлено особливостями приписів статей 33, 268, 280 КУпАП. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання застосовування ст. 22 КУпАП до правопорушень у цій сфері, що становитимуть основу подальших наукових напрацювань.
Keywords
