ДОВКОЛОМОВНІ ГІБРИДНІ НАРАТИВИ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОМУ ПРОТИСТОЯННІ
Abstract
Досліджено гібридні довколомовні наративи, що поширювалися в українському інфопросторі у період незалежності, як елемент гібридної війни Росії проти України. Наратив – когнітивна структура, що визначає світосприйняття певного кола індивідів і формується шляхом моделювання семантичного поля інфопростору. Гібридні наративи поширюють спрощені і примітивізовані уявлення, деформують раціональне сприйняття дійсності, часто підміняючи його ірраціональною реакцією. Завдяки цьому вони стали ефективним інструментом РФ у загостренні внутрішніх суперечностей і посиленні кризових явищ в українському суспільстві. Росія визначила одним з основних чинників свого геополітичного впливу у світі російськомовне населення інших країн (перш за все пострадянських), тому чи не найактивніше вона транслює довколомовні гібридні наративи. Зокрема, в українському інфопросторі – це мобілізаційні наративи, які мають об'єднати навколо ідеї "захисту російської мови та порушених прав російськомовних" (про спільний мовний простір, запровадження другої офіційної мови, ворожнечу між російськомовним Сходом України та україномовним Заходом тощо) та дискредитаційні щодо української мови як національної (про її неперспективність, провінційність тощо). Інструментами трансляції цих наративів стають проросійські політичні сили, засоби масової інформації, російська національна меншина та російськомовні українці, представники та продукти популярної культури й ін. На тлі чіткого означення Росією, що вона розглядає російськомовне населення як важіль геополітичного впливу, і використання нею довколомовних наративів у своїй агресії проти України, в Україні на політичному рівні підтримку державної мови досі не означили як першорядне безпекове питання й фактично діяли в межах, заданих російськими гібридними наративами, або ж на різних етапах реанімували як стабілізаційний радянський наратив про "дві мови – один народ".
