Синопсис: текст, контекст, медіа (Oct 2022)

Мовчання й говоріння як форми репрезентації історичної травми в українській прозі доби Незалежності

  • Тетяна Гребенюк

DOI
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.3.1
Journal volume & issue
Vol. 28, no. 3
pp. 104–112 – 104–112

Abstract

Read online

Актуальність статті зумовлена необхідністю літературознавчого дослідження творів сучасної української прози, зосереджених на проблемі впливу історичної травми на процес становлення ідентичності, у контексті новітніх набутків студій ідентичності, травми й пам’яті. Дослідження має на меті проаналізувати роль феноменів мовчання й говоріння як форм репрезентації історичних травм України XX століття у творах вітчизняної прози доби незалежності. Методологію аналізу становлять студії пам’яті, студії травми й студії ідентичності, а також постколоніальний підхід до аналізу художніх явищ. Предметом дослідження є форми репрезентації історичної травми в аналізованих текстах через комунікативні феномени мовчання й говоріння. У результаті дослідження основними формами репрезентації травми у творах вважаються такі: зосередження уваги на фізично німих унаслідок пережитих травм персонажах; показ персонажів, які замовчують власні травми — свідомо або внаслідок неусвідомлених комунікативних блоків; відображення хронологічно тяглого процесу формування в протагоніста внутрішнього табу на висловлювання соціально небажаних думок; увага до ситуації утрати пам’яті, яка унеможливлює розуміння персонажем власної ідентичності; використання сюжетотвірного потенціалу таємниці, створення саспенсу завдяки смисловим лакунам в оповіді; «камуфлювання» ключової для наративу твору історії про травму під незначну побічну оповідь, використання ненадійної нарації, яка стимулює читача до власної верифікації отриманих фактів і до власних висновків щодо значення історичної травми в індивідуальній життєвій історії персонажа. Новизна дослідження полягає в розгляді новітніх художніх творів, які репрезентують історичні травми XX століття, крізь призму комунікативних феноменів мовчання й говоріння. Зв’язки історичної травми зі становленням індивідуальної й національної ідентичності, втіленим в українському художньому дискурсі доби незалежності, являють собою цікаву перспективну проблему для подальших літературознавчих досліджень.

Keywords