Функціональна надійність засобів фіксації складних переломів тазових кісток. Частина 2. Експериментальні дослідження при статичних навантаженнях

Abstract

Засоби фіксації переломів мають забезпечувати надійне закріплення уламків кісток, максимально унеможлив-люючи їх взаємне зміщення в процесі транспортування та лікування пацієнтів. На сьогодні в травматології та ортопедії використовують для фіксації складних переломів тазових кісток, які виникли внаслідок ураження високошвидкісними снарядами, що ранять, дві методики фіксації: за допомогою паралельного введення спонгіозних гвинтів (остеосинтез задніх відділів тазового кільця) і стабілізація стрижневим апаратом зовнішньої фіксації та фіксація накістковою реконструктивною пластиною (остеосинтез передніх відділів тазового кільця). Передні відділи тазу стабілізуються частіше, тому що ця методика більш простіша, не потребує багато часу та високої кваліфікації хірурга. Проте, така методика фіксації не забезпечують достатню стабільність з’єднання уламків кісток тазового кільця. Для подальшого удосконалення конфігурації систем фіксації необхідно провести порівняльні експериментальні дослідження жорсткості та стабільності фіксації на натурних препаратах при реальних видах та рівнях навантажень з модельованим пошкодженням передніх та задніх відділів тазового кільця. Дана робота присвячена дослідженню характеристик жорсткості та надійності фіксації складних переломів кісток тазу з пошкодженням тазового кільця при статичних навантаженнях. Розроблена методика визначення деформаційних характеристик та проведені натурні дослідження засобів фіксації складних переломів тазових кісток. Вивчено процеси виникнення і розвитку взаємних зміщень точок перелому при дії розтягу та згину.

Keywords

• біомеханіка
• остеосинтез
• зміщення кісткових уламків
• фіксація перелому
• жорсткість фіксації перелому
• стабільність фіксації перелому