Біотехнологія пшениці. Нові підходи до оцінювання морозистійкості генотипів пшениці озимої
Abstract
Оцінювали морозостійкість генотипів пшениці озимої. Морозостійкість – це комплексна характеристика цілісного організму. Під час її оцінки застосовують такий біотехнологічний прийом, як проморожування. При цьому поза увагою залишаються пов’язані зі стійкістю реакції клітинного рівня. Водночас клітинні культури, що відзначаються підвищеним рівнем стійкості, є об’єктами масштабних досліджень. Пропонується новий підхід до оцінювання морозостійкості пшениці озимої, який поєднує методи дослідження in vivo та in vitro. Генотипи пшениці озимої піддавали процедурі загартування/проморожування на стадії накільчених зернівок in vivo, а потім вирощували в польових умовах. Зміни умов впливу здійснювали в декілька етапів: 1) зниження температури від 00С до -80С (20/48 год); 2) зниження температури від -80С до -200С (20С/год); 3) проморожування при -200С упродовж 24 год. Із регенерованих рослин виділяли незрілі зародки, отримували клітинні культури та оцінювали ступінь життєздатності тканин інтактної рослини за характером реакцій культур in vitro на різних культуральних середовищах. Відзначено різні типи реакції, залежних від генотипу й середовища: пряме проростання, калусогенез, комбінування обох типів. Найбільш показовою виявилася реакція прямого проростання. Установлено, що генотипи пшениці озимої суттєво різняться за рівнем морозостійкості. Показано, що поєднання методів in vivo та in vitro створює можливість ранжування генотипів пшениці озимої за рівнем морозостійкості.
Keywords
