Kількісні показники монополії та проблеми їх застосування в антимонопольному регулюванні

Abstract

Розглянуто основні кількісні показники контролю різних форм монополії та визначено основні їх недоліки, що заважають використанню цих показників у практиці антимонопольного регулювання. Методи контролю монополій можна розділити на дві групи: прямі та непрямі. Прямі методи базуються на аналізі ринкових і конкурентних цін, граничних прибутків (MR) та граничних витрат (MC) і теоретично дають змогу безпосередньо оцінити негативний вплив монополії на економіку. Непрямі методи базуються на нецінових показниках (наприклад, частка фірми на ринку) та визначають лише потенційну загрозу від монополії, але не дають змоги визначити ступінь такої загрози. У результаті аналізу недоліків показників контролю монополій визначено деякі риси, які повинен був би мати новий, більш досконалий показник монопольної влади, який буде предметом наших подальших досліджень: 1) бути динамічним (а не статичним) показником, що оцінює як сам факт використання влади монополією, так і ступінь її прояву на різних ієрархічних рівнях (економіка, галузь, фірма) та в режимі реального часу; 2) мати здатність відокремити в новому показнику монопольної влади інноваційну складову у витратах монополіста на різних ієрархічних рівнях; 3) відображати зв’язок показника монопольної влади з фазами бізнес-циклу; 4) здійснювати прямий контроль за монополіями через контроль за різницею між ринковою та конкурентною цінами, що можливо робити безперервно, практично в режимі «on-line», а не дискретно, як у наявних методах. Також контроль за цінами не потребує конфіденційної інформації про діяльність підприємства.

Keywords

• монополія
• антимонопольне регулювання
• монопольна влада