Аналітично-порівняльне правознавство (Oct 2024)
Сучасні правові проблеми захисту здоров’я людини: від комплексних підходів до практичних рішень
Abstract
У статті проаналізовано стан суспільних відносин із захисту здоров’я людини засобами еколого-правового регулювання як важливого напряму державної екологічної політики та політики у сфері охорони здоров’я, розвитку правової практики, виявлення недоліків та прогалин у чинному законодавстві, а також внесення пропозицій щодо його вдосконалення з огляду на міжнародно-правові та європейські підходи до регулювання зазначених відносин. Отримання екологічно значимої інформації про стан здоров’я людини, здійснення інших розвідок у рамках дослідження його детермінант сприятиме розвитку механізму правового регулювання відповідних відносин в Україні. Предметом дослідження є положення екологічного та інших галузей законодавства, а також науково-теоретичні й практичні ідеї, погляди та підходи до вирішення правових проблем захисту здоров’я людини і охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної, продовольчої, харчової безпеки, розвитку методології здійснення наукових досліджень в еколого-правовій та інших сферах. Об’єктом дослідження є суспільні екологічні та інші правовідносини, які виникають в умовах сьогодення під впливом воєнних загроз та вимог воєнного стану, а також соціально-правові передумови становлення та розвитку детермінант здоров’я крізь призму правового, зокрема, еколого-правового механізму. Ефективність екологічного права значною мірою обумовлена реалізацію основної і найважливішої цілі - безпосереднього захисту людини та її права на життя і здоров’я в цілому та, зокрема, права на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Боротьба світової спільноти з надмірним забрудненням навколишнього середовища, розвиток раціонального використання природних ресурсів, піклування про людину та все людство є основоположними векторами розвиткуміжнародного співробітництва. В більшості розвинених країн світу вирішення проблеми забезпечення екологічної безпеки віднесено до компетенції спеціально створених владних інституцій, які визначають відповідні напрями міжнародного співробітництва, вектори розвитку. Необхідно унеможливити ігнорування природничо-наукової парадигми, згідно з якою навколишнє середовище, яке впливає на організм людини, це не тільки природа, але і все, що знаходиться поза її організмом. Увага науковців не повинна обмежуватися аналізом наслідків забрудненого середовища, але й спрямовуватися на вивчення і прогнозування змін середовища, яке оточує людину, умов існування людини та їх вплив на здоров’я людини як біосоціальної істоти. Діапазон цих змін дуже широкий - від новацій в структурі харчування до трансформацій культури і етики, розвитку правової культури, здорового способу життя на суспільному та індивідуальному рівнях. Здоров’я людини слід розглядати як комплексний соціально-економічний, екологічний і гігієнічний показник, який інтегрує демографічні, соціальні та біологічні процеси, властиві людському суспільству, відображає рівень його економічного і культурного розвитку, стан медичної допомоги, несе на собі відбиток історико-етнографічних традицій і природно-кліматичних змін. Поряд із культурою праці, побуту, мислення, поведінки, спілкування, адаптивною культурою на сьогодні пропонується виділити і культуру здоров’я, що насправді зумовлює подальший розвиток усіх різновидів культур і має стати передумовою формування людини як цілісного індивіда, охоплюючи всі сторони життя. Збереження здоров’я нації сьогодні є соціальною необхідністю. Процес формування екологічної культури системою заходів освітньої діяльності, крім безпосередньо екологічної культури, охоплює також формування культури здорового способу життя, гігієнічних навиків, дбайливого ставлення до довкілля тощо. Не менш важливим при цьому є забезпечення збалансованого безпечного харчування всього населення. Враховуючи комплексність вказаної проблеми, необхідним є залучення до цієї роботи фахівців найрізноманітніших спеціальностей. Поставлені завдання актуалізують питання дослідження змісту поняття «здоров’я людини», визначеного Законом України «Про систему громадського здоров’я». Законодавчого закріплення потребує термін «екологічні детермінанти здоров’я» як рівень забруднення навколишнього природного середовища (місцевості), де проживає людина: рівень забруднення поверхневих та підземних вод, земельних ділянок, атмосферного повітря тощо.
Keywords
