Український журнал військової медицини (Jun 2024)
Хронічні вірусні гепатити у військовослужбовців під час АТО/ООС
Abstract
Вступ. За офіційними даними, під час війни спостерігається зростання кількості зареєстрованих випадків захворювань на хронічні вірусні гепатити серед цивільного населення. Також спостерігається зростання кількості зареєстрованих випадків на хронічні вірусні гепатити і серед військовослужбовців. Мета. З урахуванням збільшення кількості хворих на вірусні гепатити серед військовослужбовців, проаналізувати епідеміологічні, клініко-лабораторні особливості у військовослужбовців, хворих на хронічні вірусні гепатити. Матеріали та методи. Було обстежено 116 хворих із хронічними вірусними гепатитами, які лікувались у клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» в період 2022-2023рр., та 112 військовослужбовців, які знаходились на стаціонарному лікуванні в клініці вірусних гепатитів ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України». Результати. Серед хворих, які лікувались у НВМКЦ «ГВКГ» за період спостереження, переважна більшість була із хронічним ВГС (71,6%) та із хронічним вірусним гепатитом В (7,76%). Середній вік усіх хворих був 42 роки. Більш виражені зміни АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛФ реєструвались у хворих із хр.ВГС в порівнянні із хр.ВГВ. При цих гепатитах спостерігалось зростання їхніх показників після госпіталізації, більш виражено при хр.ВГС Серед 82 хворих із хр.ВГС, які лікувались у ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хворобі м. Л.В. Громашевського НАМН України», був більший відсоток хворих із просунутими ступенями фіброзу F3 - F4 (Metavir) - 33 (40,24 %) хворих. У більшості цих хворих був 1-й генотип (у 92,68%) хворих. Серед пролікованих хворих, 90,24% осіб мали супутню патологію. Активність АлАТ, АсАТ суттєво не відрізнялась від групи хворих на ХГС у цивільних, але активність печінкових амінотрансфераз була дещо вищою у групі військовослужбовців. ПВТ з використанням комбінації СОФ + ДАК була високоефективною у осіб, інфікованих 1-м генотипом HCV, СВВ досягли 97,01% бійців. Вірусологічна неефективність визначалась у 2 (2,98 %) хворих, а саме мав місце рецидив хвороби.. Відсоток пацієтів, що були ін'єкційними споживачами наркотичних речовин, в групі військовослужбовців був значно менший – 5%, ніж серед цивільних – 25%. Біохімічна активність АлАТ, АсАТ, ГГТП була вищою в групі військовослужбовців (> 1.5-4N). За вірусним навантаженням у більшості пацієнтів було низьке вірусне навантаження на старті терапії. Стійкої вірусологічної відповіді досягли 92% пацієнтів з групи цивільних і 91% пацієнтів з групи військовослужбовців. Регрес ступеня фіброзу в тій чи іншій мірі зафіксовано в обох групах. Висновки. Успіх лікування двохкомпонентним режимом терапії препаратами прямої дії склав 98,36%, що дозволяє застосовувати вищенаведену схему для лікування хворих на ХГС з 1-м генотипом як цілком успішну. У всіх хворих, що досягли СВВ на 24 тижні на ПВТ ППД, не було клінічного і лабораторного прогресування ані цирозу/ фіброзу, ані цукрового діабету і стеатозу, а також не відмічалось регресу цирозу/фіброзу у пацієнтів з ХГС після ПВТ ППД. Застосування противірусних препаратів прямої дії у хворих на ХГС, які завершили курс ПВТ і мали підвищену активність амінотрансфераз, сприяло зниженню їх активності, а отже і зменшенню лабораторних проявів цитолітичного синдрому. Зменшення показників індексу фіброзу печінки, зафіксоване методом фібротесту та еластографії зсувної хвилі через 24 тижні після прийому препаратів прямої дії, відображає його здатність пригнічувати фіброгенез та сприяти відновленню пошкоджених вірусом клітин печінки. Лікування хворих військовослужбовців препаратами прямої дії протягом 12 – 24 тижнів було цілком задовільним та ефективним (97,01%). Тривалість терапії препаратами прямої дії софосбувір+даклатасвір (12 або 24 тижні) у інфікованих 3а субтипом HCV не впливає на вірогідність регресії і ступінь регресії фіброзу. Пацієнти без цирозу печінки демонструють кращі результати за фактом і ступенем регресії фіброзу печінки.
Keywords
