Cтягнення активів у дохід держави в результаті визнання їх необґрунтованими: прихований вид покарання?

Abstract

Ця стаття має на меті з’ясувати, чи слід вважати покаранням стягнення активів у дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. З огляду на іноземне походження такого правового механізму та те, що досліджуваний вид стягнення був запроваджений в українське законодавствот не так давно, використана методологія охоплює як аналіз чинного законодавства та досліджень українських учених, так і напрацювання іноземних науковців та практику Європейського суду з прав людини. Проведений аналіз дав змогу оцінити, наскільки процедура, суворість, природа і цілі стягнення активів у дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими збігаються з процедурою, суворістю, природою та цілями, характерними для покарання. Отримані результати свідчать про те, що таке стягнення не можна вважати покаранням ні за правом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ні відповідно до національного права, адже, окрім іншого, воно не передбачає доведення чи спростування фактів вчинення будь-якого правопорушення або зв’язку активів з будь-яким правопорушенням і не має на меті кари та запобігання вчиненню інших правопорушень. Зважаючи на засадничий характер досліджуваного питання в контексті його конституційного оскарження та відсутності практики застосування такого стягнення в Україні на момент написання цієї статті, результати дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення.

Keywords

• необґрунтовані активи
• покарання
• конфіскація без обвинувального вироку суду
• цивільна конфіскація
• незаконне збагачення