Український журнал військової медицини (Sep 2019)
ВПЛИВ ПОЄДНАНОЇ ТРАВМИ ЖИВОТА І ГРУДНОЇ КЛІТКИ НА ПОГЛИНАЛЬНОВИДІЛЬНУ ТА ГЛІКОГЕНСИНТЕЗУВАЛЬНУ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ В ПЕРІОД РАННІХ ПРОЯВІВ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ ТІОТРИАЗОЛІНОМ
Abstract
Вступ. Поліорганна недостатність вважається тяжким ускладненням травматичної хвороби і належить до основних причин загибелі організму в період ранніх і пізніх її проявів. Ключове місце серед її причин належить поєднаній торакоабдомінальній травмі, яка у структурі бойової травами займає третє місце, поступаючись пораненням кінцівок і голови. Немає даних щодо ефективності за цих умов тіотриазоліну, який характеризується вираженою гепатопротекторною дією. Мета роботи: з,ясувати особливості формування дисфункції печінки за умов поєднаної травми живота і грудної клітки щурів в ранній період травматичної хвороби та оцінити ефективність її корекції тіотриазоліном. Матеріали і методи. Експерименти проведено на 86 нелінійних білих щурах-самцях масою 200-220 г. Усіх тварин поділили на пјять груп: контрольну та чотири дослідних. Нанесення травм проводилося в умовах тіопентало-натрієвого наркозу. До контрольної групи увійшли інтактні тварин, яких тільки вводили в наркоз. У першій дослідній групі тваринам моделювали травму грудної клітки. У другій дослідній групі моделювали тупу травму живота. У третій дослідній групі ці травми поєднували. У четвертій дослідній групі тваринам з поєднаною травмою внутрішньоочеревинно вводили тіотриазолін в дозі 9,1 мгкг-1. Через 1, 3 і 7 діб після нанесення травм в умовах тіопенталонатрєвого наркозу у тварин катетеризували загальну жовчну протоку і протягом 60 хв забирали жовч, далі з метою оцінки поглинально-видільної функції печінки проводили бромсульфалеїнову пробу. Після цього тварин забивали методом тотального кровопускання з серця. У печінці визначали вміст глікогену. Результати досліджень та їх обговорення. Внаслідок моделювання поєднаної травми живота і грудної клітки протягом 1-7 діб посттравматичного періоду в організмі піддослідних тварин виникає порушення функціонального стану печінки, яке проявляється сповільненням виділення бромсульфалеїну з жовчю та зниженням вмісту глікогену в печінці. За умов ізольованої травми грудної клітки сповільнення виділення бромсульфалеїну відмічали через 1-3 доби. Після моделювання ізольованої травми живота та поєднаної торакоабдомінальної травми порушення виділення бромсульфалеїну спостерігалось протягом усього терміну спостереження з максимумом через 7 діб за умов поєднаної травми. Вміст глікогену в печінці після нанесення ізольованої травми грудної клітки знижувався через 1-3 доби посттравматичного періоду й до 7 доби повертався до рівня контрольної групи. За умов ізольованої травми живота і поєднаної торакоабдомінальної травми порушення глікогенсинтезувальної функції печінки були більші й через 3 і 7 діб посттравматичного періоду перевищували тварин з ізольованою травмою грудної клітки. Тіотриазолін за умов поєднаної торакоабдомінальної травми за рівнем поглинальновидільної функції супроводжується вираженим гепатопротекторним ефектом, що вказує на перспективність препарату у комплексній інтенсивній терапії травматичної хвороби в гострий період та період її ранніх проявів і вимагає подальшого доклінічного вивчення. Висновки. За умов поєднаної травми живота і грудної клітки в гострий період та період ранніх проявів травматичної хвороби в організмі піддослідних тварин суттєво порушується поглинально-видільна та глікогенсинтезувальна функції печінки, що проявляється істотним збільшенням тривалості виділення бромсульфалеїну з жовчю протягом 1-7 діб з максимумом після нанесення поєднаної травми та зниженням вмісту глікогену в печінці через 3-7 діб після ізольованої травми живота та поєднаної травми. Застосування тіотриазоліну супроводжується істотним зниженням тривалості виділення бромсульфалеїну з жовчю і практично не впливає на вміст глікогену в печінці
