Аналітично-порівняльне правознавство (Dec 2023)

Книжкове володіння нерухомістю: концепція і огляд критики

  • Yu. Popov

DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.06.44
Journal volume & issue
no. 6

Abstract

Read online

У статті досліджено особливості української концепції книжкового володіння як фактично­го стану, сформованої судовою практикою. Ця концепція базується на принципі реєстраційно­го підтвердження володіння, відповідно до яко­го фактичним володільцем нерухомості є той, за ким зареєстроване речове право. Натомість фі­зичне зайняття нерухомості не спричиняє заволодіння нею. Цей підхід базується на розумінні володіння як оголошення права невизначеному колу осіб (що є волевиявленням щодо присвоєння речі, спрямованим назовні). За такого підходу фізичне володіння є лише одним із різновидів володіння, але можливі й інші різновиди, зокрема книжкове володіння. Функцією володіння (незалежно від його виду) є створення презумпції належності особі права власності або іншого речового права. Така презумпція є спростовною. Перевагами книжкового володіння є високий рівень правової визначеності як щодо того, хто саме є володільцем майна, так і щодо характеру володіння (щодо якого права володіє кожен з володільців); роздільне безпосереднє володіння нерухомістю різними особами щодо різних прав, доступність володіння іпотекодержателю; висо­кий рівень правової визначеності щодо характе­ру порушення (пов'язане чи не пов'язане з позбавленням володіння), а відтак і щодо належного (адекватного) способу захисту; більш надійний захист від неправомірного позбавлення володін­ня; універсальне застосування способів захисту, встановлених у Цивільному кодексі України із застосуванням усталених доктринальних напра- цювань (тих же, що і у спорах щодо рухомого майна). Проведений аналіз літератури, де містяться критичні зауваження щодо концепції книжкового володіння. Акцентовано на важливості конструк­тивної критики, спрямованої на виправлення не­доліків як самої концепції, так і її практичного застосування. Виявлені логічні помилки в аналі­зованих роботах, як-от порушення закону тотож­ності, підміна тези, апеляція до авторитету тощо. Наведено приклад оперативного врахування Великою Палатою Верховного Суду слушної кри­тики щодо того, що в окремих постановах Вер­ховного Суду не були розмежовані право воло­діння і володіння як фактичний стан.

Keywords