Танцювальні студії (Dec 2020)
Ігровий репертуар традиційного весілля українців
Abstract
Мета статті – визначити й проаналізувати основні типологічні блоки ігрового репертуару традиційного українського весілля в його завершальній – перезвянсько-карнавальній частині, де провідна роль належала представникам дорослої статево-вікової групи населення. Методологія. Дослідження проведене на основі міждисциплінарного підходу, шляхом системного аналізу літературних, документальних, етнографічних і фольклорних матеріалів. Наукова новизна. Проведене дослідження заповнює істотну прогалину у вивченні розважально-ігрової культури українців. Висновки. Переважно аграрний характер традиційної культури українців пояснює той факт, що головний масив репертуару перезвянської (другої) частини народного весілля складають ігрові практики, котрі імітують виробничу діяльність хлібороба. У контексті архаїчної свідомості трудові процеси тісно асоціювались із продуктивно-еротичною магією, покликаною забезпечити щастя й добробут новоствореної сім’ї. Ігри з яскраво вираженою еротичною символікою й атрибутикою, супроводжувані сороміцьким фольклором та експресивною лексикою, належать до найдавнішого пласту аграрної обрядовості. У традиційній перезві українців цю групу представляють ігри «Товкти ступу», «Забивання кілка» («Чопа»), «Показувати межу» й ін. До категорії імітаційних належать ігри: «Молотити жито» або «Сіяти жито», «Косар», «Коваль», «Мельник», «Токар», «Молотарка», «Комбайн» та ін. Спостережений нами у весільній звичаєвості прийом ігрового роздягання (оголення) є антитезою карнавального рядження й маскування. Обидві ці ігрові практики є традиційними способами перенесення людей в атмосферу свята, де все «догори дригом», не так, як у буденному житті. Історична еволюція весільних обрядів ішла різними шляхами: найбільш варварські й архаїчні відмирали, а інші поступово перетворилися на народний самодіяльний театр, характерними ознаками якого є гумор, життєвий оптимізм, драматична імпровізація.
Keywords
