Зернові культури (Jun 2022)
ВПЛИВ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТРИТИКАЛЕ ОЗИМОГО (TRITICOSECALE WITT.) В УМОВАХ ОСУШУВАНОГО ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТОГО ҐРУНТУ ПОЛІССЯ
Abstract
Актуальність. Наразі наукових досліджень по удосконаленню технологій вирощування тритикале на осушуваних ґрунтах в умовах змін клімату немає, тому пошук напрямків підвищення ефективності виробництва цієї сільськогосподарської культури за таких умов є необхідним і актуальним завданням. Визначення проблеми. В умовах Полісся України культура тритикале може забезпечити вирішення проблеми нарощування виробництва зерна, зважаючи на високі адаптивні властивості до умов вирощування та генетичний потенціал урожайності і якості продукції. Мета досліджень – вивчити особливості формування врожайності та якості зерна тритикале озимого за різних рівнів органо-мінерального живлення та визначити найбільш економічно обґрунтовану систему удобрення на осушуваному дерново-підзолистому ґрунті в умовах дефіциту вологи. Матеріали та методи. Організовано стаціонарний дослід, використано лабораторний метод досліджень щодо визначення якості зерна, обробку експериментальних даних виконано – за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Office Excel. Результати. Дослідженнями, які були проведені впродовж 2016–2020 рр., встановлено, що в дерново-підзолистому осушеному ґрунті в період формування та наливу зерна тритикале запаси продуктивної вологи в 0–100-сантиметровому шарі зменшувалися до критичного рівня – 60–80 мм (за 130–200 мм – у період відновлення вегетації). В умовах низького вологозабезпечення ґрунту отримано 2,62 т/га зерна за біологічної системи удобрення (побічна продукція пелюшко-вівсяної сумішки), що становить 14,9 % приросту до абсолютного контролю. На фоні побічної продукції попередника, внесення рекомендованої для зони норми мінеральних добрив N60P60K60 збільшило врожайність зерна до 3,65 т/га. Найвища врожайність тритикале (4,14 т/га) встановлена при використанні підвищеної (інтенсивної) норми мінеральних добрив N90P90K90 з роздільним внесенням азоту в три етапи (N30 – при посіві, N30 – вихід у трубку, N30 – налив зерна) в поєднанні з побічною продукцією. Відмічено, що якісні показники зерна тритикале озимого деякою мірою залежали від системи удобрення. Маса 1000 зерен становила 46,5–50,2 г, максимальні значення – на підвищеному агрофоні. Показник натури зерна знаходився в межах 674–682 г/л, різниця між варіантами не істотна. Вміст білку на удобрених фонах становив 11,8–12,7 %, за підвищеної норми N90P90K90 – 13,1 %, що на 1,2 % більше контрольного варіанту. Висновки. Визначено, що найвищий рівень рентабельності вирощування тритикале озимого становив при біологічній системі удобрення з використанням побічної продукції – 144 %. Хоча при використанні підвищеної системи удобрення N90P90K90 у поєднанні з побічною продукцією отримано найвищу врожайність зерна (4,14 т/га) та вміст у ньому білку (13,1 %), рентабельність вирощування тритикале знизилась до 77 %. Тобто, мінеральні добрива підвищують урожайність та покращують якісні показники зерна, одночасно знижуючи рентабельність вирощування культури.
Keywords
