(Пост)-брехтівський театр: Lehrstück як макросистема.

Abstract

Об’єктом цієї розвідки є жанр Lehrstück («навчальна п’єса»), основоположником якого був Бертольт Брехт (1898–1956), а послідовником й реформатором – Гайнер Мюллер (1919–1995). У нашому дослідженні ми спробуємо об’єднати Lehrstückе обох драматургів в єдиний комплекс – жанрову макросистему. Підставою для цього слугує експліцитна сюжетно-поетична спорідненість п’єс Брехта та Мюллера, а також єдність авторської інтенції. Lehrstück як макросистема є: 1) формою демонстрації діалектичного (аналітичного) способу мислення; 2) навчальним методом діалектичного мислення. У цій макросистемі всі складові (елементи сюжету, мотиви тощо) перебувають у стані взаємопроникнення, актуалізації, конкретизації на кожному щаблі Lehrstück-ланки. Зовнішній рівень сюжету виступає базою для внутрішнього рівня організації сюжету. Внутрішній сюжет представлений надтекстом, авторською і глядацькою інтерпретацією зображеного, прийомами метафоризації та алегоризації, які сприяють діалектичному переосмисленню подій і явищ. Інтерпретація зображеного досягається через використання зонгів, принципу монтажу та інших прийомів очуження сюжету. Як Брехт, так і Мюллер вдавалися у своїй творчості до запозичення сюжетів, проте без повного наслідування й повторення вихідного матеріалу. Авторські модифікації запозиченого матеріалу відбувалися на рівні ідейних цінностей і загальної проблематики твору. Відповідно до авторської інтенції, Lehrstückе передбачають активність як з боку виконавців, так і з боку публіки. Глядачі як повноцінні співавтори такої драматургії мають право змінювати хід подій у п’єсі та наповнювати її якісно новою проблематикою.

Keywords

• lehrstück; навчальна п’єса; епічний театр; ефект очуження; постбрехтівський театр; постдраматичний театр; діалектичний театр; аналітичний театр; мікросистема; макросистема; запозичення