Обструкція сечоводу після ендоскопічної корекції міхурово-сечовідного рефлюксу в дітей

Abstract

Мета - вивчити частоту та чинники ризику обструкції сечоводу (ОС) після ендоскопічної корекції міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР) у дітей. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування МСР ІІ-IV ступенів у 1068 дітей віком від 8 місяців до 15 років після ендоскопічної корекції. За ОС враховано такі предиктори: вік, стать та ступінь рефлюксу. Також розглянуто клінічні прояви та види лікування ОС: консервативне - 28 (52,8%) сечоводів; стентування - 14 (26,5%) сечоводів; уретероцистонеостомія - 11 (20,7%) сечоводів. Статистичний аналіз частоти ОС (категоріальні дані) виконано із застосуванням непараметричних методик оцінки (χ², точний тест Фішера). Статистично значущою прийнято відмінність p<0,05. Результати. Загальна частота ОС становила 3,44% (53/1539 сечоводів). Розрізняли ранню (41 дитина) і пізню (відтерміновану) (12 дітей) обструкцію. Достовірними чинниками ризику ОС були чоловіча стать і низький ступінь рефлюксу. Рання ОС у більшості випадках піддавалася консервативному лікуванню, а також виконувалися стентування та реімплантація сечоводів (13 та 2 випадки, відповідно). За пізньої ОС реімплантація сечоводу виконувалася 9 дітям, а стентування - 3 дітям. Висновки. ОС може бути діагностована як у ранні терміни післяопераційного періоду (до місяця), так і в пізні (3-6 місяців) терміни після ендоскопічної корекції МСР, залежно від чого застосовуються різні методи лікування - консервативне, стентування, хірургічне (реімплантація сечоводу). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Keywords

• міхурово-сечовідний рефлюкс
• ендоскопічна корекція
• обструкція сечоводу
• стентування
• реімплантація сечоводу
• предиктори
• діти