Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jan 2024)

Доктрина locus standi: виникнення та еволюція в адміністративному праві

  • V. M. Pidluzhnyi

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.80.1.82
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 80

Abstract

Read online

Стаття присвячена питанням історії виникнення та еволюції доктрини locus standi (locus standi in judicio). Виникнення терміну locus standi, а також його прояви у римському праві, середньовіччі, відродженні та 20-го сторіччя дозволяє краще зрозуміти доктрину locus standi та можливі шляхи її розвитку. У адміністративному праві США, Канади, Італії, Південній Африці та інших країн доктрина locus standi посідає своє визначне місце. Українська правова система оперує термінами право на суд, правом на звернення до адміністративного суду, правом на задоволення позову, правом на судовий захист, які можуть заповнюватись різним змістом в залежності від їх розуміння у матеріальному чи процесуальному аспектах, а також враховуючи можливе їх у розуміння у sensu stricto чи sensu lato. В аспекті з’ясування права на звернення до адміністративного суду у національній правовій системі вирішальне значення має наявність у особи адміністративної процесуальної правосуб’єктності. Будь-яка особа задміністративною процесуальною правосуб’єктністю може бути позивачем у адміністративній справі, але не будь-який позивач є належним позивачем у адміністративній справі. Право на захист має належний позивач, якому належить право вимоги у певному адміністративно-правовому спорі. Наявність у особи права на захист, а у праві США, Канади, Франції, Італії та інших країнах – наявність у особи locus standi (locus standi in judicio), передує з’ясуванню можливості задоволення позову такої особи. Еволюція доктрини locus standi у цій статті розглядається від права особи предстати перед народними зборами у стародавньому римі до право особи предстати перед судом, бути позивачем у справі у наші часи. У даній статті відображена спроба автора розкрити історичний аспект формування доктрини locus standi, а також можливість її застосування як підґрунтя для подальшого з’ясування матеріально-правового аспекту юридичної природи належного позивача.

Keywords