Роль ендоваскулярних методик ремоделювання печінки в хірургічній гепатології

Abstract

Мета роботи — вивчити результати хірургічного лікування пацієнтів з поширеними пухлинами печінки, яким для ремоделювання запланованого печінкового залишку виконано емболізацію гілок ворітної вени (ЕГВВ). Матеріали та методи. ЕГВВ виконано у 485 пацієнтів у період з 2003 до 2018 р. У всіх пацієнтів розраховували об’єм запланованого печінкового залишку до ЕГВВ і перед резекцією печінки. Досліджували рівень післяопераційної морбідності та летальності, а також відділену загальну та безрецидивну виживаність порівняно з групою пацієнтів, яким перед резекцією печінки не виконували ЕГВВ. Результати. В усіх пацієнтів після ЕГВВ спостерігали збільшення залишкового об’єму печінки в середньому на 58,6 %. Виявлено залежність ступеня гіпертрофії від обсягу виконаної емболізації. Радикальну резекцію печінки проведено у 397 (81,9 %) осіб. В основній групі пацієнтів спостерігали зменшення частоти випадків гострої післяопераційної печінкової недостатності з 9,3 до 2,3 %, післяопераційної летальності — з 8,8 до 4,6 % порівняно з групою пацієнтів, у яких методики ендоваскулярного ремоделювання печінки не застосовували. За загальною 3-річною і 5-річною післяопераційною виживаністю групи статистично значущо не відрізнялися. Висновки. Емболізація гілок ворітної вени є необхідним методом підготовки хворих з малим розрахунковим печінковим залишком до великої резекції печінки та дає змогу знизити післяопераційну морбідність і летальність у цій групі пацієнтів.

Keywords

• емболізація гілок ворітної вени; велика резекція печінки