Постмодерне богослов’я як методологічний ресурс осмислення сучасної релігійності: ідейно-світоглядні та соціально значущі виміри

Abstract

У статті осмислюється потенціал актуальних здобутків ряду новітніх християнських богословів щодо тлумачення феномена релігійності, її життєвого та ціннісно-смислового ядра й контекстів функціонування, зважаючи на видозміни історичних умов буття культури, соціуму, духовності. Авторка обмірковує концептуальний зміст ідей Дж. Мілбанка, Ж.-Л. Маріона та Дж. Капуто. Ідеї цих авторів висвітлюються в їхній методологічній унікальності, а водночас враховується загальний парадигмальний контекст їхньої націленості на осягнення постмодерної антропологічної ситуації та дієвості християнської духовності в умовах постсекулярності. Дослідження має міждисциплінарний характер, поєднуючи історію богословської думки з можливостями філософської антропології та філософії релігії.

Keywords

• постмодерн, постмодерне богослов’я, секуляризм, секулярність, постсекулярність, Церква, духовність