Функціональна надійність засобів фіксації складних переломів тазових кісток. Частина 3. Експериментальні дослідження при циклічних навантаженнях

Abstract

Фіксація уламків тазових кісток людини стандартними та новими засобами остеосинтезу, окрім клінічних показників, повинна мати достатньо високі механічні характеристики. Зокрема, система «кістка з переломом – система остеосинтезу» має бути достатньо міцною, жорсткою та стабільною при довготривалому лікуванні, яке може супроводжуватися певними фізіологічними навантаженнями. На сьогодні в травматології та ортопедії використовують для фіксації складних переломів тазових кісток внаслідок ураження високошвидкісними снарядами, що ранять, два способи: фіксація за допомогою паралельного введення спонгіозних гвинтів і стабілізація стрижневим апаратом зовнішньої фіксації та фіксація накістковою реконструктивною пластиною. Передні відділи тазу стабілізуються частіше, тому що ця методика більш простіша, не потребує багато часу та високої кваліфікації хірурга. Проте, така методика фіксації не забезпечують достатню стабільність з’єднання уламків кісток тазового кільця. Проте, зазначені системи фіксації не забезпечують достатню стабільність з’єднання уламків кісток. Дана робота присвячена вивченню процесів виникнення і розвитку взаємних зміщень точок перелому тазових кісток під дією довготривалих циклічних навантаженнях. Експериментальні дослідження проведені при дії згинальних циклічних навантажень які наближені до фізіологічних. Розраховані деформації повзучості та незворотні переміщення точок переломів. Досліджено характеристики жорсткості систем фіксації переломів тазових кісток.

Keywords

• біомеханіка
• остеосинтез
• зміщення кісткових уламків
• фіксація перелому
• жорсткість фіксації перелому
• стабільність фіксації перелому