Вплив фармакокорекції на патофізіологічні особливості морфофункціональних змін нижніх сечовивідних шляхів за наявності експериментального гіперактивного сечового міхура

Abstract

Мета. Дослідження відновних процесів у нижніх сечовивідних шляхах під впливом фармакокорекції та визначення найбільш перспективної моделі лікування експериментального гіперактивного сечового міхура (ГАСМ). Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведені на 120 статевозрілих білих щурах-самицях, яким моделювали ГАСМ. Після створення моделі ГАСМ тварин розподілили на чотири групи. Тварин трьох груп, крім 4-ї, у свою чергу розподілили на три підгрупи кожну, і в кожній підгрупі застосовували фармакокорекцію в різних комбінаціях. Гістологічні дослідження сечового міхура та уретри проводили після виведення тварин з експерименту через 14 та 28 діб. Результати. Під впливом фармакокорекції, проведеної у всіх групах тварин, знижувалась детрузорна гіперактивність сечового міхура. У групі тварин, яким застосовували спазмекс, прояви атонії були менш вираженими, ніж у групі тварин, яким вводили мірабегрон. Мірабегрон у комбінації з іншими препаратами значно знижував тонус детрузора у тварин усіх трьох підгруп. У тварин, яким вводили тестостерон та естрадіол спостерігали менш виражені прояви атонії детрузора, ніж у тварин, у яких фоновим препаратом був мірабегрон. Тонус детрузора відновився майже до рівня фізіологічної норми у всіх підгрупах тварин, яким вводили кверцетин в комбінації з іншими препаратами. Висновки. Спазмолітичні препарати значно знижують тонус детрузора, проте спричиняють перерозтягнення стінки сечового міхура. Найбільш вдало на гіперактивність детрузора сечового міхура впливала комбінація кверцетину зі статевими гормонами, відновлюючи фізіологічний стан органа.

Keywords

• фармакокорекція; гіперактивний сечовий міхур; детрузор; відновні процеси; статеві гормони