Епістемологічні форми мислення. Мисленнєвий простір

Abstract

У статті представлена гіпотеза про відмінності в просторовому модусі філософського мислення. Вони створюють і різні мисленнєво-просторові моделі філософського пізнання, які, зі свого боку, можуть визначати як принципи, так і кінцеві підстави філософського пізнання. Розглядаються три основні моделі (епістемологічні форми) мислення. Перша - пірамідальна мисленнєво-просторова схема (форма), в якій пізнавальний простір зникає у своєрідній розумовій верхівці (ноетичній верхівці). Ця схема формує базові поняття, такі як абсолютна субстанція, Бог, Єдиний, трансцендентальний суб’єкт. Друга модель є кулястою схемою (кулястою епістемологічною формою), у якій епістемологічний простір створює кулястий пізнавальний принцип. У цій моделі мислення виявляється в логічних принципах, які лежать в самій основі світобудови. Третя модель - це епістемологічна форма «перевернутої піраміди», у якій відсутня розумова гравітація. Не існує ідеї для абсолютної субстанції. Зберігається просторова ідея як умова для пізнання і розширення мислення і свідомості.

Keywords

• епістемологічні форми
• мисленнєвий простір
• ментальний простір
• епістемологічний простір
• мисленнєва гравітація