РУХОВА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ З ПРИВОДУ ПІСЛЯТРАВМАТИЧНОЇ КОНТРАКТУРИ ЛІКТЬОВОГО СУГЛОБА

Abstract

Вступ. Перелом в ділянці ліктьового суглоба (ЛС) становить 5 - 6% в структурі всіх ушкоджень скелета, проте, частота незадовільних результатів лікування та утворення контрактури цієї зони сягає 20 - 25%. Матеріали і методи. Порівнювали ефективність розробки рухів під час реабілітації хворих, оперованих з приводу післятравматичної контрактури ЛС. Ретроспективний аналіз проведений у 69 пацієнтів з згинально-розгинальною контрактурою ЛС, яким виконували операцію артролізу. У пацієнтів 1-ї групи застосовували активну реабілітаційну програму без використання фіксуючих пристроїв; 2-ї групи – під час розробки рухів застосовували дві гіпсові шини у положенні максимального згинання та розгинання мобілізованого ЛС. Результати. Після оперативного втручання та рухової реабілітації кінцевий обсяг згинально-розгинальних рухів у пацієнтів 1-ї групи збільшився на 59,58º, 2-ї групи - на 70,7º. За шкалою Mayo Elbow Performance Score (MEPS), через 6 міс після операції стан пацієнтів 1-ї групи оцінений у середньому (75 ± 7,3) бала, 2-ї групи (84,6 ± 10,5) бала. Висновок. Лікування післятравматичної контрактури ЛС є вкрай складною, актуальною проблемою, потребує індивідуального підходу. При порівнянні ефективності реабілітації пацієнтів відзначене достовірне збільшення обсягу рухів та кращий функціональний результат за MEPS при використанні двох змінних гіпсових шин. Ключові слова: ліктьовий суглоб; післятравматична контрактура; рухова реабілітація.