Аналітично-порівняльне правознавство (Dec 2022)
Інститут підвищення кваліфікації адвоката: історичний аспект.
Abstract
У даній статті розкривається сутність професійного обов’язку адвоката щодо підвищення своєї кваліфікації насамперед через призму дослідження етапів його становлення та розвитку. В рамках даної статті було досліджено етапи становлення та розвитку інституту підвищення кваліфікації адвоката з часу проведення Судової реформи 1864 року до теперішнього часу. Важливу увагу приділено дослідженню щодо зміни ставлення українського законодавця до обов’язку адвоката підвищувати свою кваліфікацію з часів незалежної України. Аргументується позиція, згідно з якою велике значення кваліфікації адвокатів та її підвищенню надавалося з давніх-давен, але організаційне оформлення інституту професійної адвокатури було юридично оформлено внаслідок проведення судової реформи 1864 року, яка по суті заклала основи компетентної й самоврядної організації адвокатів, зокрема, передбачала функціонування ради присяжних повірених, функціями якої були в тому числі й перевірка кваліфікації її членів. Акцентується увага на тому, що приділялося значення кваліфікації адвоката і в період радянської адвокатури. Для досягнення поставленої мети, автором були застосовані характерні для правової науки методи. Дослідження проводилося із застосуванням насамперед історично-правового, системно-структурного методу та діалектичного методу пізнання правової дійсності. На підставі проведеного дослідження, автор доходить висновку, що постійне і безперервне підвищення адвокатами своєї кваліфікації відіграє важливу роль у функціонуванні професійної адвокатури. В той же час, з одного боку, намагання покращити інститут підвищення кваліфікації адвоката, внаслідок чого було прийнято, за невеликий час, ряд редакцій положення щодо підвищення його кваліфікації, а з іншого – не послідовність, часті прийняття нових редакцій мають суттєвий негативний вплив на даний інститут в цілому, перешкоджаючи належній реалізації його мети.
Keywords
