Послужні списки монастирів як джерело з вивчення становища тасоціального складу обителей Київської єпархії 19 – початку 20 ст.
Abstract
Метою статті є аналіз інформативного потенціалу і можливостей послужних списків монастирів Київської єпархії ХІХ – початку ХХ ст. для вивчення становища православних обителей та соціального складу їх чернецтва. Методологія дослідження ґрунтується на засадах об’єктивності, історизму, системності, критичного аналізу джерел. Метод історичної реконструкції посприяв складенню із розрізнених фактів цілісного уявлення про становище монастирів та соціальний склад їх чернецтва. Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено спробу дослідити, проаналізувати та оцінити інформаційний потенціал послужних списків монастирів Київської єпархії ХІХ – початку ХХ ст. Висновки. Послужні списки або формулярні відомості – це була форма щорічної монастирської звітності, що поширилася у ХІХ ст. Ці неопубліковані матеріали являють собою основний документ обліку чернецтва синодального періоду. Вони відігравали важливу роль у житті монастирів та їх насельників. Цей вид джерела не просто інформує про склад монастирської братії, імена ченців і послушників, але і вміщує певні відомості про життя кожного з них. Дослідження такого виду джерел дозволяє з’ясувати чисельність чернецтва монастирів Київської єпархії, причини, що спонукали до постригу чи послушництва, посади, які ці люди обіймали в монастирях, середній вік насельників, їх соціальний статус, рівень освіти, навіть риси характеру та особливості поведінки. За допомогою цих документів дослідники мають можливість проаналізувати динаміку чисельності і склад чернецтва монастирів Київської єпархії упродовж усього синодального періоду та здійснювати просопографічні дослідження.
Keywords
