Психологічний Часопис (Jul 2019)
ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ФАХІВЦІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ
Abstract
Проблематика, пов’язана з психологічними аспектами та особливостями самореалізації особистості фахівця Державної служби зайнятості України (ДСЗУ) у професійній діяльності, у працях вітчизняних та зарубіжних науковців практично не представлена і не була предметом спеціальних наукових досліджень. Враховуючі зміни у статусі та змісті професійної діяльності нових спеціалістів ДСЗУ – кар’єрних радників та недостатню розробленість даної проблеми, постає необхідність теоретично обґрунтувати модель самореалізації спеціалістів даного профілю і, в подальшому, здійснити емпіричне дослідження. Відповідно до поставленої мети, у статті було визначено особливості професійної діяльності фахівців ДСЗУ (кар’єрних радників), уточнено загальну модель професійної самореалізації особистості та побудовано модель професійної самореалізації фахівця ДСЗУ, яка, на наш погляд, складається із трьох основних компонентів: ресурсу, процесу та результату. Серед ресурсів головними є ресурси особистості фахівця ДСЗУ, ресурси професійної діяльності фахівця ДСЗУ, організаційні ресурси власне Державної служби зайнятості України та ті можливі ресурси, які представлені на суспільному рівні. Процес професійної самореалізації фахівця ДСЗУ (кар’єрного радника) включає, відповідно до нашої моделі, такі етапи: професійне визначення, професійне становлення та досягнення (в окремих випадках) професійного «акме». Результатом самореалізації може бути високий рівень особистісної та професійної зрілості фахівця ДСЗУ, організаційними досягненнями підрозділів ДСЗУ – підвищення рівня ефективності роботи, високого рівня професіоналізму персоналу Служби, суспільно корисні досягнення. Також було визначено найбільш суттєві ознаки професійної діяльності фахівців ДСЗУ (кар’єрних радників): 1) реалізація завдань, передбачених законодавством України та посадовими інструкціями; 2) виконання професійних обов’язків з метою забезпечення ефективної роботи ДСЗУ; 3) клієнтоорієнтованість; 4) сприяння якнайшвидшому поверненню безробітних громадян до роботи; 5) прагнення до встановлення партнерських відносин з кожним клієнтом, формуючи позитивний досвід взаємовідносин клієнта з ДСЗУ; 6) інтенсивність професійного спілкування; 7) інноваційність та динамічність; 8) виконання роботи з відповідальністю перед клієнтами, колегами, безпосереднім керівництвом та суспільством. Перспективою подальшого дослідження є емпірична перевірка побудованої моделі, уточнення важливих детермінант процесу самореалізації фахівців та створення можливих програм психологічного супроводу персоналу ДСЗУ.
Keywords
