Мікробіологія простого та деструктивного апендициту в дітей

Abstract

Мета - проаналізувати результати бактеріологічних висівів із черевної порожнини при різних формах апендициту; рекомендувати раціональну схему антибіотикопрофілактики та емпіричної терапії в дітей з діагнозом гострого апендициту. Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на результатах бактеріологічних досліджень вмісту черевної порожнини дітей, прооперованих із приводу гострого апендициту. Хворі перебували на лікуванні в хірургічному відділені КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» у період 1997-2020 рр., яким проведено лапаротомні та лапароскопічні втручання. Результати. Проаналізовано 4255 (з яких 2334 (54,9%) - позитивні) результатів бактеріологічного дослідження вмісту черевної порожнини дітей з гострим апендицитом та його ускладненнями, які перебували на лікуванні в період 1997-2020 рр. Усього проліковано 4965 дітей, із них 31,3% дітей прооперовано лапароскопічно. Якщо аналізувати по роках, то кількість лапароскопічних апендектомій порівняно з 2001 р. збільшилася на 57,34%. У мікробіологічному аспекті при простому апендициті п’ятірку лідерів становлять: E. coli - 57,97% усіх позитивних результатів, Ent. faecalis - 13,36%, S. aureus - 7,6%, Klebsiella spp. - 5,76%, Str. spp. - 5,63%. Тоді як при деструктивних формах апендициту: E. coli - 57,83%, E. faecalis - 13,58%, Ps. aeruginosa - 8,95%, S. aureus - 8,68%, Str. spp - 3,38%. Структура виділеної мікрофлори при ускладненому апендициті така: S. aureus (8,03%), E. coli (48,7%), Ent. faecalis (28,3%), Ps. aeruginosa (7,8%), інші збудники - 7,17%. Випадки виявлення мікст-інфекції у вогнищі запалення не перевищують 10,0%. Відсоток чутливості збудників, які найчастіше висіваються з черевної порожнини, до антибіотиків у різні періоди спостереження є різним. При деструктивних формах адекватна антибактеріальна терапія повинна охоплювати анаеробний спектр. Найширший спектр мають захищені бета-лактами, карбапенеми і хлорамфенікол, але застосування двох останніх груп обмежено в дитячій практиці, особливо хлорамфеніколу через його токсичність. Можна створювати вигідні комбінації метронідазолу, до якого не чутливі аероби, разом із цефалоспоринами, які не мають, своєю чергою, клінічно значущої антианаеробної активності. Висновки. Проаналізувавши мікробіологічну картину простого та деструктивного апендициту, доцільно в кожному хірургічному стаціонарі вивчити власне бактеріальне дзеркало, що відповідатиме вимогам доказової медицини та зменшить відсоток нераціонального застосування антибактеріальних препаратів. Доцільно відносити гострий флегмонозний апендицит без перитоніту до простої (неускладненої) форми, а за наявності перитоніту - до деструктивної форми апендициту. Прості та деструктивні форми апендициту мають різну мікробіологічну картину. У разі наявності післяопераційних ускладнень у мікробіологічній картині лідирують чотири збудники: E. coli, Ent. faecalis, S. aureus, Ps. aeruginosa. Доцільно змінити тактику лікування, уникати монотерапії як такої, зокрема, цефалоспоринів, використовувати більше комбінацій, а також застосовувати інші групи антибіотиків, наприклад захищені пеніциліни. Отже, можна загальмувати зростання антибіотикорезистентності, зменшити частоту та інтенсивність післяопераційних ускладнень, скоротити термін перебування пацієнта у стаціонарі. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Keywords

• діти
• гострий апендицит
• мікробіологія
• антибактеріальна терапія