Аналітично-порівняльне правознавство (Apr 2022)

Сутність та юридична природа систематизації законодавства

  • O.M. Ivanchenko

DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2021.04.4
Journal volume & issue
no. 4

Abstract

Read online

В сучасних умовах накопичення протягом багатьох років великого обсягу нормативно-правового матеріалу, існування значного масиву нормативних актів, прийнятих у різний час, що діють в усіченому обсязі або застарілих, або фактично втратили чинність, систематизація законодавства особливо необхідна. У зв'язку з цим аналіз доктринального розуміння суті та юридичної природи систематизації права є актуальною. Сутність поняття систематизації заснована на науково-теоретичному уявленні про систему і практичному використанні системного підходу. У зв'язку з цим необхідно більш детально зупинитися на розгляді теорії системного підходу, а також на проблемі теорії системи права і системи законодавства. Системний підхід передбачає розкриття суті досліджуваного об'єкта через виявлення всього комплексу внутрішніх і зовнішніх зв'язків. В даний час системний підхід застосовується у вивченні всіх сфер соціальної та технічної діяльності і не є специфічним науковим інструментом правознавства. Однак, необхідно відзначити, що саме застосування системного підходу до дослідження права на різних рівнях збільшує можливості виявлення його змісту і форми, внутрішньої єдності і розмежування, взаємозв'язку і взаємодії частин, його складових. Тому, говорячи про систему права, необхідно мати на увазі, що внутрішня єдність, узгодженість, диференціація, характерні для всієї системи права, притаманні й її елементам. Теоретичне розуміння системи визначає сфери та напрями застосування системного підходу в науці і власне суті систематизації права. Теоретиками права не дається однозначного визначення поняття систематизації. До першої групи слід віднести судження авторів, що представляють систематизацію права в широкому сенсі його розуміння. Систематизацію права представники цієї групи класифікують як різновид юридичної практики. Об'єктом систематизації, орієнтованої на досягнення упорядкування та вдосконалення, в даному аспекті є всі правові акти різного типу. Другу групу складають прихильники більш вузького розуміння систематизації, що визначили її як різновид юридичної діяльності, об'єктами якої є нормативні правові акти. Систематизація правових актів в юридичній практиці є не тільки способом оптимізації законодавства, а й необхідним механізмом правового виховання, професійної підготовки юристів, а також правозастосовної практики. Постійною формою такої роботи є систематизація нормативних правових актів, під якою розуміється діяльність з упорядкування нормативних актів, приведення їх у впорядковану, узгоджену систему. Метою систематизації законодавства є приведення нормативно-правових актів, через їх впорядкування, в узгоджену систему, що найбільш об'єктивно відображає систему права. Діяльність щодо систематизації законодавства займає одне з основних місць у правовій політиці сучасної держави. У комплексі взаємопов'язаних проблем, які держава вирішує за допомогою політико-управлінської діяльності в правовій сфері життєдіяльності суспільства, пріоритетне місце займає законодавча політика, під якою розуміється державна діяльність, пов'язана з оформленням прийнятих політичних рішень у формі нормативних правових актів, оптимізацією процесу і техніки законотворення, оприлюдненням законів і підзаконних нормативних правових актів і їх систематизацією.

Keywords