ВИКОРИСТАННЯ ЗВИЧАЇВ ДЛЯ РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Abstract

Стаття присвячена питанням впливу звичаїв на регулювання сімейно-правових відносин. Наголошено, що одним з важливим «інструментів» сімейного права виступають звичаї. Звичай як джерело сімейного пра- ва фактично відіграє субсидіарну по відношенню до сімейного законодавства роль. В Україні значимість правового звичаю як джерела права обумовлена особливостями правового життя і правосвідомості україн- ського суспільства, які визначаються поєднанням тих чи інших сторін духовної культури. Історичний нарис звичаєвого регулювання здійснення заручин демонструє широке використання звичаїв та потенціал їх впливу на соціальні відносини. Також, це є ілюстрацією розповсюдженої диспозитивності у регулюванні відносин шлюбу та сім’ї, демократичності її побудови. Наголошено, що використання звичаїв для регулювання сімейно-правових відносин є невід’ємним атрибутом національної правосвідомості, передумови формування якої приховують- ся у глибинних історичних пластах культури та пам’яті народу. Запропоновано доповнити положення ст. 11 СК України посиланням на можливість використати не лише «місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них», але й «національних (народних) звичаїв». Зазначено ок- ремі перспективні напрямки для майбутнього дослідження використання звичаїв, як джерел сімейного права України, зокрема, питання формування сучасних звичаїв, як регуляторів сімейно-правових відносин, спів- відношення правових звичаїв, як проявів «офіційного» права та звичаїв, як «ненормативних правил» (націо- нальні звичаї, звичаї національної меншини, місцеві звичаї) та розповсюдженість у судовій практиці звичаїв чи використання посилання на їх зміст для оцінки різноманітних обставин справи (наприклад, використання звичаю та його дотримання у контексті оцінки належного виховання або негідної поведінки у шлюбі).

Keywords

• джерело права
• звичаї
• правові звичаї
• виховання
• сімейне право