Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Oct 2021)
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕРНЕТУ В ЄС
Abstract
Мета статті надати перелік та коротко дослідити міжнародно-правові механізми та джерела права ЄС, що направлені на регулювання використання мережі Інтернет та електронних комунікаційних технологій всередині організації; визначити сфери, сучасний стан і напрямки внутрішньої та зовнішньої гармонізації описаних регуляторних механізмів. Наукова новизна роботи полягає у розгляді механізмів та основних нор- мативно-правових актів Європейського Союзу у процесі їх формування та з точки зору їх ролі у становленні єдиного цифрового простору організації. У ході написання статті було узагальнено та доповнено більш спе- ціалізовані доробки вітчизняних вчених у відповідній сфері і закладено основу для подальших досліджень. На початку 2000-х років основна увага законотворчих органів ЄС приділялася розробці основоположних нормативно-правових актів у сфері регулювання телекомунікацій, цифрових мереж та послуг. У результаті, з 2002 року прийнято низку Директив та рішень; розробка ж регуляторних механізмів, які б діяли у цифрово- му просторі ЄС активно ведеться з 2009 року. Цей новий етап процесу розробки гармонізованих механізмів регулювання електронних комунікаційних послуг та Інтернету увінчався прийняттям у 2009 році низки нормативно-правових документів та зокрема Регламенту (ЄС) 1211/2009, яким було засновано Орган євро- пейських регуляторів електронних комунікацій (далі – BEREC), який перейняв на себе роль національного регуляторного органу (далі – НРО). У 2018 році, у рамках створення єдиного цифрового простору ЄС було прийнято оновлений Регламент BEREC, а також Кодекс електронних комунікацій (далі – Кодекс). На даний момент сфера електронних комунікацій та Інтернету проходить численні етапи розвитку та ре- формування. У ході дослідження було визначено основні напрямки політик ЄС, у рамках яких проводяться заходи із гармонізації та уніфікації законодавства для забезпечення більш ефективної взаємодії як всередині ЄС, так і з зовнішніми партнерами: кібербезпека, авторське право та персональні дані, а також телекому- нікаційні послуги. Саме ці напрямки, починаючи з 2013 року були основним фокусом зусиль, враховуючи складність регулювання та швидкість розвитку технологій. У статті автор торкається теоретичних та прак- тичних сторін діяльності Європейської Комісії щодо регулювання Інтернету та описує створення єдиного цифрового простору ЄС з точки зору динаміки процесу у цілому. Таким чином, результатом дослідження став описовий аналіз процесу формування законодавчої бази Європейського Союзу, ролей організацій та інституцій ЄС, стану і напрямів удосконалення правового регу- лювання відносин у сфері електронних комунікацій та Інтернету.
Keywords
