Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Aug 2021)

ВПЛИВ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ НА НАЦІОНАЛЬНУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ

  • E.S. Kalyuzhna

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.64.5
Journal volume & issue
Vol. 64

Abstract

Read online

Приєднавшись до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Імплементація західних концептів верховенства права, людської гідності та людських прав обумовлює необхідність дослідження практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до національного законодавства, є джерелом українського права. Акцентується увага, що закріплення у низці законів принципу верховенства права супроводжувалось нормативним приписом про необхідність розуміння змісту цього принципу через практику Європейського суду з прав людини. Метою дослідження є висвітлення загальних положень, що характеризують вплив практики Європейського суду з прав людини на національну систему України. Обґрунтовується, що Європейський суд з прав людини забезпечує актуальність положень Конвенції про захист людських прав та основоположних свобод, відповідність її норм сучасності, забезпечуючи збереження загального духу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,, яка покликана підтримувати та забезпечувати цінності демократичного суспільства. Зазначається, що інтерпретуючи Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини є свого роду суб’єктом створення правових доктрин у царині людських прав, які впливають на правові системи держав-учасниць цієї Конвенції. Аналізуються окремі рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, які відіграли значну роль у зміні національної правової системи, зокрема, рішення у справах «Корецький та інші проти України», «Наталія Михайленко проти України», «Волохи проти України». Відзначаються такі правоположення як розмежування права та закону та віддання пріоритету за наявності контрадикції між ними праву, а не закону; розуміння змісту верховенства права, значення юридичної визначеності та аргументування прийнятого рішення про обмеження людських прав, юридичної рівності людей, надання людині реального доступу до справедливого суду та ін. Резюмується, що розглядаючи скарги заявників на невиконання Україною своїх зобов’язань у царині людських прав, Європейський суд з прав людини формує правоположення, які стають складовою частиною вітчизняної правової системи, у окремих випадках є фактором необхідності зміни законодавства, впливають на зміну правової доктрини.

Keywords