Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина (Jun 2015)
Аспекти клініки і діагностики синдрому подразненого кишечника у дітей грудного віку
Abstract
У роботі висвітлені сучасні уявлення щодо синдрому подразненого кишечника (СПК) у дітей. СПК - функціональний кишковий розлад, при якому абдомінальний біль або дискомфорт асоціюються з актом дефекації або зміною діяльності кишечника та особливостями акту дефекації. Це єдине захворювання з різними варіантами перебігу, що причинно пов'язане з порушенням регулюючої ролі центральної нервової системи (ЦНС) і вегетативними дисфункціями, що призводить до розвитку насамперед рухових розладів з боку товстої кишки і проявляється порушеннями акту дефекації, зміною частоти і якості стільця, супроводжується абдомінальної болем. Основні аспекти етіопатогенезу: обтяжена спадковість, підвищена чутливість товстої кишки до розтягнення, ферментативна недостатність і дисбаланс нейроендокринних механізмів, розлади ендокринної системи кишечника, що призводить до посилення кишкової моторики, секреції, активації кінінової системи, виникненню больової імпульсації, порушенню регуляції психічних і сенсорних функцій. Основні фактори, що відіграють роль у патогенезі СПК: порушення регулюючої ролі ЦНС і розвиток вегетативних дисфункцій; порушення моторики і порушення кишкового біоценозу, яке може розглядатися як пусковий механізм СПК та / або як наслідок цього захворювання. Оцінюються діагностичні критерії, підходи до трактування результатів дослідження та принципи лікування СПК у дітей. Попередній діагноз СПК встановлюється на підставі клінічних даних, остаточний діагноз - на підставі поєднаної оцінки клінічних та параклінічних досліджень. Обов'язковим дослідженням, до якого необхідно вдатися при постановці або виключення діагнозу СПК, є ректороманоскопія. Представлені результати клініко-параклінічного дослідження у дітей з клинічними проявами СПК у віці 3-4 років, у випорожненнях яких відзначався значно вищий рівень альбуміну, А1-АТ, кальпротектину та sIgА в порівнянні з дітьми контрольної групи спостереження, що свідчить про місцеве запалення з підвищенням проникоивості слизової оболонки кишечнику, а також, наявність місцевої алергічної реакції слизової кишечника, що може бути предиктором розвитку у подальшоиу атопічного дерматиту. Вищевказані зміни супроводжуються значними змінами мікробіоценозу кишечника, що проявляється зменшеним вмістом фізіологічної мікрофлори з переважанням колоній умовно-патогенних мікроорганізмів. Діагноз СПК - це діагноз виключення, він може бути верифікований лише за умови виключення інших захворювань (насамперед запальних захворювань кишечника). Лікування СПК вимагає комплексної терапії із застосуванням препаратів поєднаного регулюючого впливу, має бути суворо диференційованим з урахуванням клінічного варіанту перебігу та індивідуальної реакції хворого, обгрунтованого і продуманого призначення лікарських препаратів, дотримання необхідних термінів лікування для попередження рецидиву симптомів.
Keywords
