ЗУСТРІЧ ІЗ ДВІЙНИКОМ: ФЕНОМЕН ДВІЙНИЦТВА В ПРОЗІ ЮРІЯ КОСАЧА, ІГОРЯ КОСТЕЦЬКОГО, ВІКТОРА ДОМОНТОВИЧА
Abstract
Дослідження присвячено художньому потрактуванню феномена двійництва в українській еміграційній прозі, зокрема у творах Юрія Косача ("Голос здалека"), Ігоря Костецького ("Ціна людської назви"), Віктора Домонтовича ("Приборканий гайдамака"). Аналізуються особливості інтерпретації українськими письменниками-емігрантами понять двійництва і двійника, їхній ідейний зміст і автобіографічний підтекст. Основну увагу зосереджено на творенні системи персонажів-двійників, художніх прийомах, використаних письменниками для зображення двоїстості людини і світу, а також – ідейно-тематичних паралелях досліджуваних творів. Двійництво розглядається в цих творах як мотив, який реалізується через осмислення дуальності людини і світу, і як художній прийом, який впливає на організацію образної, сюжетної, композиційної системи твору. Зазначається, що феномен двійництва, хоча і має виразно романтичні риси, демонструє нові, оперті на модерністські художні засоби, зміни і пов'язаний із проблемою ідентичності. Художньо він виражений за допомогою таких засобів: переплетення "зовнішнього" і "внутрішнього" сюжетів, прийом сну, мотив "механічної людини" тощо. На рівні змісту він реалізується через звернення до теми табуйованої, витісненої та репресованої пам'яті (в Юрія Косача), питання імені та біографії (в Ігоря Костецького), проблему нецілісності людської особистості (у Віктора Домонтовича). Стверджується, що феномен двійництва виявився доволі продуктивною художньою моделлю, яка дозволила виявити істотні суперечності людського характеру та мислення, усвідомити складність і неоднозначність світу й людини в ньому, їхню взаємопов'язаність і взаємозалежність.
