ПСИХОДІАГНОСТИКА ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНИХ ПРЕДИКТОРІВ ПРОКРАСТИНАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Abstract

Статтю присвячено визначенню сутності прокрастинації як психологічного терміну в процесі професійної діяльності державних службовців. У результаті емпіричного дослідження проведено психодіагностику індивідуально-особистісних предикторів прокрастинації державних службовців. Акцентовано увагу на тому що що особистісна готовність до змін в професійній діяльності є основою для використання усвідомленої поведінки, установки на активні дії, пристосування державних службовців для успішних управлінських рішень але високий рівень прокрастинації заважає своєчасному виконанню дій та вчинків в державному управлінні. Зокрема у статті вивчено особливості індивідуально-особистісних предикторів прокрастинації державних службовців. Проаналізовано особливості блоків ригідності, суб’єктивного контролю, мотивації, перфекціонізму, копінгу. На підставі результатів емпіричного дослідження щодо вивчення особливостей індивідуально-особистісних предикторів прокрастинації державних службовців в статті представлено результати які засвідчили, що рівень ригідності у досліджених державних службовців є підвищений, державні службовці що приймали участь у опитуванні показали домінування над гармонійним прагненням особистості до досконалості. Передумовами для цього виступають наступні фактори: неадекватно завищена оцінка своїх можливостей, або реальності, хронічна незадоволеність своїм життям, собою, розчарування в житті і в собі, неадекватне тестування реальності і себе, хронічне відчуття втоми та інші фактори.

Keywords

• держаний службовець, прокрастинація, ригідність, суб’єктивний контроль, мотивація, перфекціонізм, копінг