ЗАКОНОМІРНОСТІ РУХУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЙСНОСТІ

Abstract

У статті запропоновано теоретичне обґрунтування закономірностей руху педагогічної дійсності. На основі теоретичних методів дослідження проаналізовано взаємозв’язок та взаємозалежність знаннєвого та компетентнісного компонентів у творенні педагогічної дійсності як найвищої форми освітнього процесу. Встановлено, що на результативність вибудови педагогічної дійсності в контексті сучасного освітнього процесу суттєвий вплив має мотиваційна сфера особистості, яка спонукає учасників педагогічної взаємодії до репрезентації інтелектуального та практичного потенціалу. У межах дослідження закономірностей руху педагогічної дійсності означений інтелектуальний і практичний потенціал особистості пов’язано з певними надлишковими знаннями. Наведено низку припущень щодо можливих варіантів дієвості надлишкових знань суб’єктів педагогічної взаємодії у формуванні та матеріалізації педагогічної дійсності. Визначено та сформульовано три закономірності руху педагогічної дійсності, що пояснюють залежність досліджуваного явища від: 1) часово-просторової матеріалізації; 2) готовності суб’єктів педагогічної взаємодії використовувати всі доступні інструменти комунікації; 3) інтелектуальної синергії суб’єктів педагогічної взаємодії. Систематизація та логіко-послідовний аналіз фактів щодо природи педагогічної дійсності дозволили встановити відповідний рух закономірностей означеного явища, а саме: від надлишкових знань особистості через засоби обробки, фіксації та репрезентації інформації до інтелектуальної синергії учасників освітнього процесу. У висновках дослідження сформовано перспективи наукового розроблення закономірностей руху педагогічної дійсності в межах актуальних викликів у сфері освіти.

Keywords

• педагогічна дійсність, закономірності руху, надлишкові знання, освітній процес, суб’єкти педагогічної взаємодії, часово-просторова матеріалізація, віртуальна освіта, інтелектуальна синергія.