Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Oct 2021)

КРИЗА МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНИХ ЮРИДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

  • T.V. Mikhailina,
  • Yu.V. Gotsulyak

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.4
Journal volume & issue
Vol. 65

Abstract

Read online

Наукова стаття присвячена переосмисленню підходів до методології вітчизняних фундаментальних та прикладних досліджень у сфері юриспруденції. На основі проведеного дослідження наголошується на необхідності розмежування методологічних принципів (підходів) та власне методів дослідження, оскільки коректний вибір методів та коректний алго- ритм (методика) їхнього застосування мають впливати на репрезентативність отриманих даних, рівно, як і надавати можливості їхньої перевірки. Натомість, методологічні принципи на достовірність отриманих результатів не впливають, а лише підкреслюють, під яким кутом зору буде відбуватися їхня оцінка. До методології можуть у широкому сенсі відноситися методологічні принципи або підходи, оскільки вони обумовлюють вибір та комбінацію застосовуваних методів, але самі вони за своїми ознаками методами називатися не можуть. Констатовано, що класифікація методів наукового дослідження правових явищ у вітчизняній теорії права тяжіє до все більшого ускладнення, що, тим не менше, не впливає на якість застосування конкретного мето- дологічного інструментарію. Спираючись на критерій галузей наукового знання, у межах яких відбувається формування методики певних методів дослідження, а також їхнє застосування, пропонується обмежитися класичною трирівневою структурою методології юридичних досліджень. Робиться висновок про певну „консервацію” методології правничих досліджень в Україні, закольцова- ність на загальнонаукових методах, позбавленості юридичних досліджень експериментальної складової. А отже, необхідним є підсилення блоку спеціальних методів у юридичних дослідженнях з урахуванням сучасного загальносвітового тренду міждисциплінарних досліджень. В Україні тренд міждисциплінарних досліджень найчастіше зводиться до аналізу впливу певних явищ та процесів (соціальних, природних, ме- ханічних тощо) на суміжні сфери буття. Проте, проводять такі паралелі, як правило, фахівці якоїсь однієї науки, тому їхні висновки найчастіше обмежені підходами та інструментарієм саме цієї галузі знань. Тим більше, методологією інших галузей дослідники володіють також обмежено, що не дозволяє досягти репре- зентативності через дефекти методики застосування певних інструментів.

Keywords