Українська Греко-Католицька Церква як об'єкт Східної політики Ватикану в контексті католицько-православних відносин

Abstract

До середини ХХ століття Католицька церква не визнавала принципу релігійної свободи, а відтак і свободи совісті. Саме тому її ставлення до інших релігій, передовсім християнських церков, будувалося на еклезіальному і сотеріологічному ексклюзивізмі «Extra Ecclesiam Romanam nulla salus» – «Поза Римською Церквою немає спасіння». ІІ Ватиканський Собор (1962-1965рр.) схвалив «Декрет про релігійну свободу», відкривши ним шлях до діалогу з іншими релігіями та екуменізму з християнськими церквами, насамперед з Православною.