СХВАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ 1920 р. ТА ЕВОЛЮЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ В СКЛАДІ РЕСПУБЛІКИ

Abstract

У статті розглянуто конституційно-правовий статус Підкарпатської Русі за Конституцією Чехословацької республіки від 29 лютого 1920 р. Особлива увага приділена правовому регулюванню вищих органів державної влади Чехословаччини, а також становищу національних меншин в країні. Визначено, Перша світова війна зруйнувала політичну систему та кордони в Європі, що спричинило створення незалежних держав, зокрема Чехословаччини. Перед новоствореною державою постала низка важливих завдань. Першочерговими були питання держаного будівництва, політичного устрою та налагодження гармонійної міжетнічної взаємодії між громадянами. Стабілізація внутрішнього становища та успіхи на міжнародній арені забезпечувались прийняттям основного закону – конституції. Адже, конституція є вищим законом країни, який регламентує найважливіші політичні та правові відносини в ній, встановлює основні положення правопорядку. Встановлено, проблема Підкарпатської Русі була належно і детально висвітлена в Конституції, хоча умови Малого Сен-Жерменського мирного договору про «територію південно-карпатських русинів» цього не вимагали. Тим не менше як чехословацькі спеціалісти з проблем держави і права, так і політичні діячі республіки вважали не тільки за потрібне, але і необхідне, в першу чергу з державних міркувань, щоб проблема східної провінції республіки, Підкарпатської Русі, була зафіксована в Конституції. Така фіксація, вважали вони, демонструватиме суверенне право Чехословацької республіки на територію Підкарпатської Русі, конституційну законність приналежності краю до Чехословацької держави. Демонстрація цього права тільки окремим законом про автономію Підкарпатської Русі, була б на недостатньою, в ній навіть відчувалася б якась тимчасовість рішення проблеми.

Keywords

• автономія
• конституційно-правовий статус
• Підкарпатської Русі
• вищі органи влади
• конституція