Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Історія (Jun 2020)
Специфіка стратегічних комунікацій Туреччини на постоттоманському просторі (1992-2020 рр.)
Abstract
У статті досліджується своєрідність стратегічних комунікацій, що здійснюються Турецькою Республікою на постоттоманському просторі. Аналізуються можливі наслідки від втілення Анкарою в життя політичної ідеології, що відчуває значного впливу концепції «неоосманізму», орієнтованої на відновлення турецького домінування на теренах колишньої Оттоманської імперії. Звертається увага на причини вибору вищим керівництвом Турецької Республіки об’єктів для участі в інтеграційних проєктах із виходом за межі власне постоттоманського ареалу. У результаті проведення дослідження запропоновано розподіл інтеграційних пріоритетів Турецької Республіки на 3 періоди, які корелюють з основними етапами розвитку загальнотурецьких, загальноісламських і загальносвітових історичних процесів. Показано, що теперішній зовнішньополітичний вектор Турецької Республіки, великою мірою сформований під впливом доктрини неоосманізму, на тлі намагань Анкари щодо виходу на позиції надрегіонального лідерства викликатиме конфліктні ситуації з країнами, що вже мають подібний статус і не бажають приймати нового гравця до свого кола. Це потребує серйозних змін концептуального характеру у відносинах Турецької Республіки зі своїми стратегічними партнерами, насамперед – західними, а також інтенсифікації стратегічних комунікацій на цьому напрямі. Згадані особливості стратегічних комунікацій Туреччини мають суттєвий вплив на розвиток українсько-турецьких відносин у цілому.
