Прогностична оцінка потреби у медичній реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України на основі даних структури їх бойової травми

Abstract

Вступ. Збільшення кількості постраждалих військовослужбовців ЗС України після вторгнення російської армії, визначає на сьогодні додаткові завдання та вимоги до медичної служби ЗС України щодо здійснення не лише лікувальних, а й реабілітаційних заходів. Завчасна підготовка та удосконалення системи реабілітаційної допомоги можливе за завчасного визначення прогностичної потреби в реабілітаційних заходах. Наявні джерела літератури засвідчують, що оцінити прогностичну потребу у медичній реабілітації можливо здійснити на основі аналізу структури бойових ушкоджень. Мета. Провести аналіз структури бойових поранень і травм військовослужбовців ЗС України з наступним визначення прогностичної потреби їх медичної реабілітації. Матеріали та методи. Оцінка структури бойових санітарних втрат військовослужбовців ЗС України в антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил) (АТО (ООС), що потребували реабілітаційної допомоги проведена на основі даних: щоквартальних звітів закладів охорони здоров’я Міністерства оборони України з приводу кодифікації бойових уражень, небойових травм та захворювань у ЗС України за 2017-2021 рр.; списків осіб, що отримали поранення під час участі в АТО (ООС) за період 2014-2021 рр. і потребували протезування. Результати. Встановлено, що за період 2017-2021 рр. усереднена частка осіб з бойовими механічними ушкодженнями, які потребували розширеного обсягу реабілітаційної допомоги, становила 16,69 %. Найбільша частка ушкоджень, що потребували розширеного обсягу реабілітаційної допомоги з приводу ушкоджень кістково-м’язової системи, у загальній структурі бойових механічних ушкоджень за період 2017-2021 рр. припадала на ушкодження нижніх кінцівок (6,59 % – 11,24 %). За період 2014-2021рр 66,10 % від загальної кількості військовослужбовців з інвалідністю (учасники антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил)) становили ампутації однієї нижньої кінцівки, середній вік цих осіб складав 33,26±0,64 роки. Вторгнення російських військ на територію України супроводжується інтенсивним веденням бойових дій з великою кількістю постраждалих. Було встановлено, що домінуюче місце у постраждалих займають поранення кінцівок та кісток тазу – 66 (43,7%); грудної клітки – 31 (20,5%); голови та шиї – 27 (17,9%); живота та органів малого тазу – 19 (12,6%); обличчя – 8 (5,3%). Ураження однієї анатомічної ділянки мало місце у 60,7%, ураження двох та більше анатомічних ділянок – у 39,3%. Висновки. Найбільш вдалими прогностичними показникам щодо визначення потреби у проведенні медичної реабілітації із загальної структури бойових ушкоджень є ампутації, спинно-мозкові та черепно-мозкові травми. З усіх осіб, що потребували медичної реабілітації найбільш поширеними видами ушкоджень у ході воєнних конфліктів, за даними джерел літератури і на основі аналізу структури травм і поранень військовослужбовців-учасників АТО (ООС) є травми кінцівок. Аналіз структури бойової травми військовослужбовців під час вторгнення росії показують, що найбільша кількість осіб мали травми кінцівок та тазу – 43,7%, відповідно до цього показника, найбільший обсяг реабілітаційних заходів будуть потребувати саме військовослужбовців з вказаними ушкодженнями. Варто, враховувати, що деякі особи з ушкодженнями периферичних нервів, переломами чи іншими видами бойових травм можуть бути як переоцінені, так і недооцінені щодо потреб в медичній реабілітації, а тому вказаний показник є прогностичним.

Keywords

• ампутація, бойова травма, військовослужбовець, медична реабілітація.