Законодавчі основи регулювання компетенції керівника підприємства

Abstract

Розмежування функцій, повноважень та компетенції керівника підприємства, їх нормативного визначення є важливою частиною конкретизації прав і обов’язків конкретної посадової особи. Роль керівника підприємства є ключовою для реалізації ефективного управління ресурсами, кадрами, структурними елементами суб’єкта господарювання. Управлінські та розпорядчі функції керівника покликані забезпечити досягнення цілей, поставлених власником підприємства. Основою визначення загального правового статусу керівника підприємства та його базових компетенцій є стаття 65 Господарського кодексу України, яка закріплює, що керівник підприємства є посадовою особою підприємства та діє на підставі Статуту підприємства. Як посадова особа підприємства, керівник підприємства наділений широким колом правомочних компетенцій. Він без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у відносинах з юридичними особами та громадянами та державними органами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства тощо. Аналіз змісту ст. 92 ЦК України призводить до висновку, що цивільна дієздатність підприємства визначається суб’єктністю органу управління та реалізується через вчинення керівником підприємства дій у межах своєї компетенції. Встановлено, що законодавець відносить формування переліку компетенцій керівника підприємства до сфери локального регулювання органом управління. Повний перелік прав та обов’язків керівнка підприємства встановлюється у трудовому контракті та посадовій інструкції, а коло повноважень – у статуті підприємства. В результаті дослідження, пропонуємо таке визначення компетенції керівника підприємства – це найширше коло можливостей, які може реалізувати керівник у рамках покладених на нього посадових обов’язків та передбачених законодавством прав.

Keywords

• законодавство
• компетенція
• повноваження
• керівник підприємства
• статут
• локальна нормотворчість