ЧОКОЛІВКА ЯК ПРОСТІР ПАМ’ЯТІ: ЗАБУТІ ШІСТДЕСЯТНИКИ В ДЕКОРАЦІЯХ «РАДЯНСЬКОЇ МРІЇ»

Abstract

Чоколівка є унікальною частиною міського простору Києва. У другій половині 1960-х рр. вона зазнала активних трансформацій, перетворюючись із рустикальної околиці на прогресивну частину Києва. Під час масового житлового будівництва тут з’явився перший в УРСР житловий масив. Зрештою Чоколівка стала втіленням «радянської мрії»: як для зовнішніх спостерігачів, коли через чоколівські новобудови було прокладено екскурсійний маршрут для американських журналістів, так і для радянських громадян, які щиро раділи появі власної, окремої квартири. В одній із чоколівських «хрущовок» 1960 р. оселилися Іван і Леоніда Світличні, помешкання яких стало «епіцентром українського шістдесятництва». У середині 1960-х рр. на Чоколівці замешкав також Іван Дзюба. Для Віктора Могильного масове житлове будівництво, навпаки, обернулося безальтернативним переїздом. Для згаданих шістдесятників Чоколівка була місцем перебігу (не)нормального радянського повсякдення: зі щоденними походами в гастроном, з одного боку, та систематичними обшуками, арештами, з іншого. У статті розглянуто історію району у його сплетінні з особистими історіями шістдесятників та окреслено, як Чоколівка «(не)пам’ятає» про шістдесятницький вимір своїй історії.

Keywords

• шістдесятники
• Чоколівка
• міський простір
• пам'ять