Комунікації з громадськістю КДБ УРСР в умовах політики гласності (1987–1989 рр.)

Abstract

У статті проаналізовано основні напрями та форми зовнішніх відкритих комунікацій радянських спецслужб на другому етапі перебудови їхньої діяльності у горбачовський період. Продемонстровано загальні тенденції реалізації органами державної безпеки принципу відкритості та висвітлено ключові управлінські рішення щодо розширення «гласності та демократизації» в оперативно-службовій діяльності КДБ УРСР у роки перебудови. Обґрунтовано, що у другій половині 1980-х років у СРСР відбулася трансформація «репресивно-комунікативної» системи з поступовим переходом від моно- логічної комунікації до діалогічного спілкування. Водночас показано, що на публічність радянських спецслужб у цей перехідний період впливала як специфіка їхньої роботи, так і панівна в СРСР пропагандистська модель комунікації. Акцентовано, що у цей час гласні контакти органів держбезпеки з населенням мали яскраво виражений інформаційно-пропагандистський характер. Тож серед складових комунікативної взаємодії радянських спецслужб із громадськістю йдеться про: публічну дискредитацію учасників національно-визвольного руху; популяризацію органів держбезпеки через ЗМІ та творчі союзи; участь КДБ УРСР у реабілітаційних процесах; роботу зі зверненнями громадян.

Keywords

• гласність
• перебудова
• комунікації
• зв’язки з громадськістю
• пресгрупа
• пропаганда
• кдб
• урср