ЛЮДИНА ЯК СУБСТАНЦІЯ В ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКИХ ОБРАЗНИХ ПОРІВНЯННЯХ
Abstract
У статті розглянуто особливості семантики давньоанглійських антропоцентричних образних порівнянь, предметом котрих виступає людина в одному з багатьох її аспектів буття. Аналіз емпіричного матеріалу здійснено за принципом центризму і морфізму, який відображає типологію конфігурацій предмета і еталона порівняння як центра висловлення і доцентрово приєднаного образу його метаморфози. Таксономізація емпіричного матеріалу здійснюється за тематикою предмета порівняння відповідно до домену запозичення образу з переліком асоціацій, експлікованих в порівнянні. Приділяється увага актуалізації додаткових смислів, що випливають з характеру взаємовідношення повнозначних складників образних порівнянь. З’ясовано продуктивність усіх виокремлених типів розглядуваних образних порівнянь, на основі чого схарактеризовано особливості фрагменту картини світу англосаксів, пов’язаного з розумінням людини як матеріальної і нематеріальної субстанції. Встановлено, що англосаксонський антропоцентризм в межах образних порівнянь має чіткий онтологічний вектор з розмежуванням опозиційних начал тілесного і духовного, та з домінантою нематеріального складника, типовою для тогочасного ідеалізму. У статті визначено кореляцію типів образів залежно від виду субстанції, в модусі існування якої зображено людину, а також з’ясовано способи формування пріоритетів середньовічних англосаксів у частині забезпечення ціннісної переваги духовного над тілесним. З’ясовано першочерговість антропоцентричних характеристик тілесного і психофізіологічного станів людини, які найчастіше стають предметами давньоанглійських образних порівнянь, а також особливості семантики останніх за умови дуального поєднання опозиційних субстанцій протягом земного життя. Емпіричний матеріал у вигляді дібраного субкорпусу досліджується вперше.
