Риси епохи неоліту в музичному фольклорі

Abstract

Мета статті – дослідити роль сонцевороту та сонцестояння у віруваннях та ритуалах неолітичної людини, а також звернути увагу на певну особливість календарного фольклору – «переходу» обрядовості солярних циклів. Методологія. У процесі дослідження використано такі методи: джерелознавчий (опрацювання наявних досліджень, присвячених створеній в неоліті сакрально-профанної картини світу, яка відома нам у вигляді різноманітних структурно-типологічних моделей); аналітичний (осмислення неоліту та його відгомонів у музичному фольклорі), а також метод теоретичного узагальнення. Результати. Колядування й щедрування (зимове сонцестояння), веснянки, гаївки (весняне рівнодення) та купайло (літнє сонцестояння) – є трьома головними віхами календарного циклу й пов’язаної з ними обрядовості. Між обрядовістю цих трьох сонячних фаз спостерігається певна причинно-наслідковість; до нашого часу дійшли ритмоструктури, які були знаками пір року. Обрядовість зимового сонцестояння у неоліті (колядування та щедрування) зосереджувалася на відтворювально-вегетативній магії (а саме – забезпечення врожаю, приплоду тварин). Надалі сакральний місток вибудовувався до весняного рівнодення – власне, до початку землеробського року. Навесні розпочиналася реалізація ініційованого у день зимового сонцестояння сакрального забезпечення рослинного й тваринного відтворення. Таке значення мають очевидні у весняному циклі паралелі до зимових обрядів (часові лінії з обходом дворів: колядки – риндзівки – кустові та ін.). Ці тематично-функційні цикли у тогочасному світогляді не є ізольованими: вони були свого роду магічними сходинками до наступного сонцевороту, а значить – психологічно готували зміну обрядових дійств та музичного «супроводу» цих дійств. Наукова новизна статті полягає у виявленні особливостей відображення доби неоліту в музичному фольклорі.

Keywords

• музичний фольклор
• обрядовий фольклор
• неоліт
• солярний цикл
• річне календарне коло
• наспів