ІНТУЇЦІЯ ТА ІРОНІЯ ЯК ЗАСОБИ ПІЗНАННЯ В ТЕОРІЯХ АДЕПТІВ МИСТЕЦТВА УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Abstract

Основою теорії і практики авангардної творчості стають інтуїція та іронія. Саме через інтуїцію та іронію, яка проявляється часом у гротеску або висміюванні, авангард намагався руйнувати традиції та створювати нове мистецтво і цінності. Особливої уваги в статті надано теоретичним працям митців, які стояли біля витоків українського авангарду та вплинули на його розвиток: В. Кандинського, К. Малевича, О. Архипенка. Митці проголошують перевагу інтуїції над практичним розумом, підкреслюючи складну глибоку сутність інтуїції, оскільки розум і раціональність використовують лише зовнішні прояви реальності, тобто наукові факти, закони, логіку, нехтуючи мінливістю, спонтанністю людських почуттів та емоцій, як несуттєвих у пізнаннях. Саме іронічне ставлення до можливостей раціональності дає поштовх розквіту інтуїції.

Keywords

• інтуїція
• іронія
• український авангард
• пізнання раціональність