ІВАН ФРАНКО – ДОСЛІДНИК ЖАРТІВЛИВИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ

Abstract

Тема ця ще не знайшла відображення у франкознавстві, хоча побіжно її зачіпали літературо- й мовознавці (М. Яценко, Г. Клочек, С. Єрмоленко та ін.), дослідники фольклору (К. Квітка, О. Дай та ін.), і вона заслуговує на увагу з двох, принаймні, мотивів. По-перше, І.Франко серйозно, сумлінно, по науковому цікавився пам’ятками української духовної культури, збирав і публікував апокрифи, пісні, казки й легенди. По-друге, усна народна творчість розцінювалась ним як один із засобів, за якими можна пізнати джерела поетичної творчості. Проблема зацікавлень Івана Франка усною народною творчістю потребує глибокого аналізу, тут обмежимося лише висвітленням невеличкого питання, які саме жартівливі народні пісні збирав і записував Каменяр під час своїх мандрів Карпатами, відпочинку серед гуцулів і бойків. Особливу увагу звертаємо на жартівливі й танцювальні пісні та приспівки, що зібрані в окреме видання [